Як мужик з паном пообідав
Сиділи раз мужики під вербами, трубочки посмоктували, про пана балакали. Він у них сердитий, скупий; у нього, кажуть, ковшика води не допросишся. А один мужик і каже:— Ех ви! Та я, якщо захочу, не те що води випрошу, а в пана пообідаю.
Закричали мужики, засперечалися:
— Якщо ти не брешеш, у нашого пана пообідаєш, ми тобі пару волів дамо.
Уже побилися об заклад честь-чесно.
Прийшов мужик до пана, вклонився низько і каже шепотом:
— Пане милостивий, нікому я нічого не розповідав, одразу до вас прибіг спитати: зробіть ласку, пане, скажіть, що б коштував такий шматок золота?
І показує панові свій добрий мужицький кулак.
Загорілися в пана на золото очі.
— Заходь, — каже, — заходь, мужичку. А мужик у кімнату зайшов, а все своє твердить:
— А скажіть мені, пане Милостивий, а якби такий шматок, що б йому була за ціна?
Склав два кулаки і показує. Затремтів тут пан від жадібності й каже:
— Сідай, мужичку, сідай, випий чарку. А мужик йому:
— Та ж чарку, пане милостивий, п'ють-то під закуску. А скажіть, пане, якби такий шматок?.. Та показує на свою голову. Побілів тут пан, у долоні поплескав, кричить слугам:
— Несіть горілочку та наливку, та борщу, та галушечок! Сідай, мужичку, пообідаємо. Сів мужичок із паном, обідає. Пан аж горить, хоче знати, де той шматок золота.
А мужик панську їжу їсть, причмокує, — від віку такої не пробував.
Тільки прожував, — пан за картуз:
— Ну, веди, мужичку. Де це золото?
А мужик люльку запалив, головою похитав:
— Та що ж, паночку милостивий, у мене ж його нема, цього золота... Я так спитав, що б воно коштувало, якби було.
Розсердився пан, закричав на мужика:
— Іди геть, дурню! Дурень клаптями! А мужик йому у відповідь:
— Ех, паночку милостивий, не так уже я дурний, не так безтолковий, коли отримав пару круторогих волів.
Інші казки
