Звідки пішли пани на Поліссі

Давно це було. І старі люди того вже не пам’ятають і розповідають те, що від батьків і дідів чули.

Ну, отже. Густими поліськими лісами пробирався одного разу ввечері чорт до свого болота. Був він похмурий-препохмурий: за цілий день не вдалося йому зробити людям жодної шкоди. А який же з нього після цього чорт? Тепер хоч і в пекло не показуйся — засміють його там!

Плеще чорт злий-презлий, невеселі думи його гризуть. Раптом бачить — мчить дорогою пан із Варшави. Попереду їдуть гайдуки, позаду теж, а посередині пан у кареті на м’яких подушках сидить. Вуса торчком, як у жука-коротяка, шапка з трьома рогами, чоботи з червоного саф’яну, пояса зі шнурами витими, позолочені... Ну, словом, на сто сажнів паном несе!

Загородив чорт дорогу, витріщив очі, дивиться: ніколи на Поліссі такого страхіття не бачив!

— Геть з дороги, пся крев! — закричав пан на чорта і грізно заворушив вусами. Чорт із місця.

— Об’їдеш, — каже, — якщо треба тобі. Зарозумілим був пан, аж почорнів від злості:

— Гей, гайдуки, дайте йому двісті п’ять!

Зацвірчали гайдуки батогами і кинулися до чорта. А той узяв та й перескочив через них, схопив пана за чуб і поніс його над лісом, оскаливши зуби...

Летить чорт і б’є паном об верхівки дерев. Де об дуб вдариться пан — там миттю виростає пан Дембицький, а за Дембицьким — Дубицький...

Об березу грюкнеться — з’являється пан Бжезинський, а за ним — Бжезовський, а за Бжезовським — Березовський...

Як гриби ростуть пани.

Об сосну шарахнеться пан — виростає пан Сосновський, об граб — Грабовський, об ялину — Ялинський, об вербу — Вербицький, об ясен — Ясенський, об осику — Осинський...

Скакав-скакав чорт із паном, аж заморився. Поглянув, а від пана лишилися тільки кишки: спритно його пообтрушував!

«Що ж з ним, — думає, — робити? Не нести ж його в пекло?» Узяв чорт та й пораструшував панські кишки по землі. І пішли від них рости пани дрібні та підпанки — Кишки, Печенки...

Так і розплодилися пани на Поліссі — сам чорт посіяв їх на лихо людям. Fairy girl