Синя свита навиворіт шита
Жив-був царь-чарівник. Скликав він клич по всьому царству: "Хто зуміє від мене сховатися, тому половину царства віддам".Знайшовся такий мисливець — Синій жупан навиворіт шитий. Приходить він до царя-чарівника.
— Я, — каже, — можу так сховатися, що ти мене не знайдеш.
— Добре, — каже цар. — Якщо сховаєшся — половина царства тобі, а ні — голова з плечей. Підпишись.
Підписався Синій жупан навиворіт шитий і давай ховатися. Перед царем стояв добрим молодцем, біг по двору чорним соболем, ліз під ворітьми білим горностаєм, летів по полю сірим зайцем.
Коли бігти, так бігти — забіг у тридев'яте царство. А в тому царстві був великий-превеликий луг. Прибіг він на той луг і обернувся трьома квіточками.
На другий день піднявся цар, подивився у свою чарівну книгу і каже:
— Передо мною стояв добрим молодцем, біг по двору чорним соболем, під ворітьми ліз білим горностаєм, летів по полю сірим зайцем. Прибіг на великий луг у тридев'яте царство і обернувся трьома різнокольоровими квіточками.
Скликав цар своїх слуг і наказав їм піти в те царство та принести з великого луга три квіточки різнокольорові.
Пішли слуги. Довго йшли чи коротко, дійшли до великого луга, зірвали ті квіточки, завернули в хустинку і принесли їх цареві.
— Ну що, Синій жупане, сховався ти від мене? Став Синій жупан людиною і каже:
— Дозволь мені, царю, ще раз сховатися.
Цар дозволив.
Синій жупан навиворіт шитий перед царем стояв добрим молодцем, біг по двору чорним соболем, ліз під ворітьми білим горностаєм, летів по полю сірим зайцем. Коли бігти, так бігти — забіг за тридев'ять земель, у тридесяте царство. А в тому царстві є таке болото, що зверху мох, а під ним озеро. Зайшов він у мох, обернувся рибою-окунем, забрався на саме дно озера і сидить там.
Вранці піднявся цар, подивився у свою чарівну книгу і каже:
— Передо мною стояв добрим молодцем, біг по двору чорним соболем, під ворітьми ліз білим горностаєм, летів по полю сірим зайцем. Забіг за тридев'ять земель, у тридесяте царство, обернувся рибою-окунем і сховався у моховому болоті!
Наказав цар своїм слугам іти в тридесяте царство, очистити мохове болото і спіймати там окуня.
Так слуги і зробили: болото очистили, закинули невід і спіймали окуня. Завернули його в хустинку, принесли цареві.
— Ну що, Синій жупане навиворіт шитий, сховався ти від мене і вдруге? — сміється цар.
Синій жупан знову став людиною і каже:
— Дозволь, царю, сховатися ще раз.
Цар дозволив.
Синій жупан стояв перед царем добрим молодцем, біг по двору чорним соболем, ліз під ворітьми білим горностаєм, летів по полю сірим зайцем. Коли бігти, так бігти — забіг у тридесяте царство, де росте такий дуб, що корінням у землю вріс, а верхівка в небі. Виліз на дуб, обернувся голкою, встромився під кору і сидить там. Прилетіла на дуб птаха Нагай, нюхом відчула, що сидить під корою людина, і питає:
— Хто тут?
— Я, — каже Синій жупан.
— А чого ти сюди забрався?
— Та от узявся я від царя-чарівника сховатися, та ніяк не виходить.
— Хочеш, я тебе сховаю?
— Сховай, добра птахо. Вік дякувати тобі буду.
Птаха Нагай перетворила його на пірчинку, взяла собі під крило, віднесла в царський палац і поклала сплячому цареві за пазуху.
Легесенько світ цар піднявся, умився, заглянув у чарівну книгу і каже:
— Передо мною стояв добрим молодцем, біг по двору чорним соболем, ліз під ворітьми білим горностаєм, летів по полю сірим зайцем, забіг у тридесяте царство. Є там дуб, що корінням у землю вріс, а верхівка в небі. Забрався він під кору його і сидить там, обернувшись голкою.
Наказав цар зрубати дуб, порубати на дрова і спалити.
Так слуги і зробили, а Синього жупана не знайшли. Приходять до царя, кажуть:
— Немає Синього жупана.
— Як так немає? — здивувався цар. — Не може цього бути!
— Немає й усе, — кажуть слуги. Вийшов цар на ґанок, почав кликати:
— Синій жупане навиворіт шитий, з'явись!
— Збери своїх генералів, — відповідає Синій жупан, — тоді й з'явлюся.
Чує цар голос Синього жупана, а не знає, звідки він йде. Крутився він, крутився, всюди заглядав, а Синій жупан ніби водою розлився.
Ну, робити нема чого, зібрав цар своїх генералів. Вийшов на ґанок і знову кличе:
— Синій жупане, з'явись!
— Ні, — чує він голос Синього жупана, — ти спершу напиши мені при генералах половину царства, тоді й з'явлюся. А то ти обманеш — знаю я тебе!
Вже так не хотілося цареві, а довелося віддати половину царства. І лише поставив він при генералах на указі царську свою печатку, як із-за пазухи в нього вилетіла легенька пірчинка і обернулася добрим молодцем.
— Ось і я! — каже Синій жупан. Схопив він той указ — та собі в кишеню. Перестав з того часу цар у хованки грати.
Інші казки
