Ко́тик — золотий лобик
Жили дід із бабою. Були вони такі бідні-пребідні, що ні поїсти нічого, ні зварити.От баба й каже дідові:
— Візьми, діду, сокирку, поїдь у лісок, зрубай дубок, відвези на ринок, продай та купи мірку борошна. Напекли б хліба.
Зібрався дід, поїхав у лісок, почав рубати дубок. Зіскочив із дуба котик — золотий лобик, золоте вушко, срібне вушко, золота шерстинка, срібна шерстинка, золота лапка, срібна лапка.
— Діду, діду, що тобі треба?
— Та от, котику, мій голубочку, послала мене стара зрубати дубок, відвезти на ринок, продати та купити мірку борошна на хліб.
— Їдь, діду, додому: буде у вас борошно! Приїхав дід додому, глядь — а борошна в нього повний закром!
Спекла баба хліб, сама наїлася, діда нагодувала й каже йому:
— Не завадило б тепер і затиру зварити. Та ось біда: солі нема. Візьми, діду, сокирку, поїдь у лісок, стукни в дубок, може, вискочить котик — золотий лобик: попроси в нього солі.
Взяв дід сокирку, поїхав у лісок, стук у дубок... Вискочив котик — золотий лобик, золоте вушко, срібне вушко, золота шерстинка, срібна шерстинка, золота лапка, срібна лапка.
— Діду, діду, що тобі треба?
— Та от, котику, мій голубочку: хлібушок є, а солі-то нема!
— Їдь, діду, додому: буде тобі і сіль! Приїхав дід додому, глядь — а в нього ціла кадка солі стоїть!
Наварила баба затиру, сама наїлася, діда нагодувала й каже йому:
— Не завадило б тепер і капусти скуштувати. Точі, діду, сокирку, поїдь у лісок, стукни в дубок, може, вискочить котик — золотий лобик: попроси в нього капусти.
Наточив дід сокирку, поїхав у лісок, стук у дубок... Вискочив котик — золотий лобик, золоте вушко, срібне вушко, золота шерстинка, срібна шерстинка, золота лапка, срібна лапка.
— Діду, діду, що тобі треба?
— Та от, котику, мій голубочку: хліб є, сіль є, капусти нема!
— Їдь, діду, додому: буде тобі капуста! Приїхав додому, а в нього капусти бочка. Каже баба:
— Ай, як добре! Ось би тепер ще сальця... Ми б з тобою щів наварили та сальцем заправили. Не лінуйся, діду, візьми сокирку, поїдь у лісок, стукни в дубок, може, вискочить котик — золотий лобик: попроси в нього сальця.
Взяв дід сокирку, поїхав у лісок, стук у дубок... Вискочив котик — золотий лобик, золоте вушко, срібне вушко, золота шерстинка, срібна шерстинка, золота лапка, срібна лапка.
— Діду, діду, що тобі треба?
— Та от, котику, мій голубочку: просить баба ще сальця до капусти.
— Гаразд, діду, їдь додому: буде й сало!
Приїжджає дід додому, а в нього сала цілий кубелець!
Радий дід, рада баба. Стали вони жити не тужити, дітям казки говорити.
І тепер живуть, хліб жують, щі хльобають. Ось вам казка, а мені баранок зв’язка.
Інші казки
