Лев і вовк
Ходив по лугу кінь.Іде лев.
— Іди за мною! — наказав лев.
— А чого я піду? — питає кінь.
— Як ти смієш так розмовляти зі мною? — грізно крикнув лев. — Хіба ти не знаєш, хто я? Я — звір над звірами. Я голодний і хочу тебе з'їсти.
— Е, — каже кінь, — не теперішні часи, щоб хто кого нагне, той того й наб'є.
— Ти смієш думати, що я слабший за тебе?
— Я в цьому впевнений, — каже кінь.
— Давай мірятися силою. Лежав на лугу камінь.
— Іди сюди, — каже кінь. Підійшли до каменю.
— Ти можеш вдарити по цьому каменю так, щоб з нього іскри посипалися?
Як дряпнув лев лапою по каменю — пазурі поламав.
— Ех, леве, леве! А ще називаєш себе звірем над звірами. Дивись, як я вдарю.
У коня на ногах були сталеві підкови. Вдарив кінь копитом по каменю — іскри так і злетіли.
Злякався лев, кинувся він назад у ліс. Біжить, озирається.
— Куди біжиш, леве? — питає його вовк.
Розповів лев вовкові, якого страшного звіра він зустрів.
— І ти його злякався? — питає вовк. — Ех, потрапи він мені, я би швидко з ним упорався. Тільки покажи мені його.
Узяв лев вовка у передні лапи, сам на задні став.
— Дивись!
Левові здалося, що він легко вовка тримає, а в того кістки хрустнули, і дух вилетів.
— Ну що, бачиш? Нічого не відповідає вовк.
— Чого ж ти мовчиш?
Опустив лев вовка на землю, бачить — не дихає вовк.
— Ех ти, хвалько: тільки побачив його, і то вже зомлів. А я з ним силою мірявся!
Кинув лев вовка, а сам далі побіг.
Інші казки
