Нечемний син

Був у одного чоловіка син. Великий вже виріс, а ні разу батька батьком не назвав.

— Кузьмо, — кричить син на батька, — іди орати! Кузьмо, зажени свиней у хлів!

Прикро це батькові, та що вдієш: змалку не перевчив, а тепер що ж...

Сміються люди з Кузьминого сина.

— Дурень, — кажуть, — як це можна батька не поважати!

А йому хоть би що: не слухає ні батька, ні людей.

Раз поїхав Кузьма з сином за сіном. Навантажили вози й їдуть додому: батько на одному возі, син — на іншому.

Минули рівну дорогу й у ліс заїхали. Тут пішли кочки та вибоїни.

Зліз батько з сіна, йде збоку, за возом доглядає, щоб не перевернувся. А син лежить собі на своєму возі та лише покрикує:

— Кузьмо, он яма, підтримай воз! Кузьмо, проведи-но мого коня узбіччям, а то колесо за пень зачепить!

Бігає батько від воза до воза, не може впоратися. А син лише над ним насміхається:

— Молодець, Кузьмо! Добре стараєшся.

Розсердився батько й перестав до його возу бігати. В одному місці потрапив воз сіна в глибоку вибоїну й перевернувся...

Шльопнувся син у багнюку носом.

Піднявся й лає батька:

— Бачиш, Кузьмо, що ти наробив!

Підняли вони воз і поїхали далі.

Син уже й на сіно не вліз. Іде збоку та все на батька воркоче.

Доїхали до крутого повороту. Батько свій воз підпер плечем і об'їхав поворот, а син не захотів витрачати сили. Воз перевернувся та й придавив його під себе.

— Кузьмо! — кричить син з-під сіна. — Підійми воз!

Мовчить батько, як воду в рот набрав. Дістав із кишені кисет, запалив люльку. «Полежи-но там, раз ти такий розумний», — думає.

Кликав, кликав син Кузьму, а той як оглух. Син уже ледь дихає. Перелякався, заревів не своїм голосом:

— Тату, рятуй!

Зрадів Кузьма, що син нарешті назвав його батьком. Підняв воз і каже синові, посміхаючись:

— Поживеш, брате, на світі — всього наживеш, і Кузьму батьком назвеш!

З того часу й пішла ця приказка.

↑ Догори

Нечемний син

Інші казки