Жадібний багатій

Жили два брати: багатий і бідний. Багатий сам нічого не робив, було в нього багато робітників. А бідний ловив у озері рибу — тим і жив.

Справляв раз багатий весілля — сина одружив. Багато зібралося в нього гостей.

«Піду-но й я до брата в гості», — думає бідняк. Узяв він у сусідів позичити каравай хліба та й пішов на весілля.

Прийшов і стоїть на порозі з хлібом. Побачив його багатий брат:

— Ти чого притягся? У мене тут гості не тобі рівня! Забирайся звідси!

І прогнав його.

Обідно стало бідному братові. Узяв він вудку й пішов рибу ловити. Сів у старий човен і виплив на середину озера. Ловив, ловив — а все дрібна рибка попадається. А тут і сонце вже заходить. «Ну, — думає бідний рибалка, — закину на щастя ще разок». Закинув він вудку й витягнув таку рибину, якої відроддя не бачив: велика та вся срібна.

Порадувався він дивній рибині й став її в торбу запихати. А та й говорить раптом людським голосом:

— Не губи мене, добрий чоловіче, відпусти назад у озеро.

Згадав рибалка про своїх дітей і каже:

— Не можу тебе відпустити — і сам я голодний, і діти давно їсти хочуть. З чим я додому повернуся?

— Раз ти такий бідний, — каже рибина, — то засунь руку мені в рот і витягни звідти золотий перстень.

Подумав рибалка і каже:

— Боюся, ти мені ще руку відкусиш.

— Не бійся, не відкушу!

Набрався сміливості рибалка, сунув руку рибині в рот і витягнув звідти золотий перстень.

— А що мені з ним робити? — питає рибалка. — Адже він мене не нагодує.

— Нічого, — каже дивна рибина, — ще як нагодує! Викинь свою дрібну рибку з човна й кинь туди цей перстень.

Так рибалка і зробив. І тільки кинув він на дно човна перстень, як умить стала ціла купа грошей.

Відпустив рибалка рибину в озеро, а сам до берега швидше поплив. Зняв він на березі сорочку, склав у неї гроші й пішов додому.

Зажив тепер бідний брат так, що краще й не треба. Поставив нову хату і скликав гостей на новосілля. А брата не покликав — не міг пробачити йому образу.

Дізнався багатий, що його бідний брат нову хату збудував і з гостями бенкетує. Говорить він синові:

— Іди подивись, що у нього там діється. Прийшов син, подивився та й бігом назад.

— Ой, — каже батькові, — у тебе того немає, що в твого бідного брата, — і хата нова, і худоби повно, і на столі всього вдосталь!

Багатий так із заздрощів почорнів. Посилає знову сина, щоб покликав бідного брата.

Приходить бідний брат до багатого.

— Звідки в тебе стільки добра? — питає багатий брат бідного. — Ти, кажуть, живеш краще за мене.

Бідняк усе й розповів, як було.

Як почув це багатий, так руки в нього й засвербіли.

«Піду-но й я спіймаю ту рибину», — думає.

Узяв він вудку міцнішу, сів у новий човен та й поплив на середину озера. Ловив, ловив і виловив-таки дивну рибину.

— Не губи мене, — благає рибина, — відпусти назад, у мене там діти малі...

— Ні, голубко, — заупрямився багатий. — Не пущу! Дай мені такий самий перстень, який дала ти моєму братові.

— Так брат твій був бідний, у нього й хліба не було. А тобі-то навіщо?

— Як так навіщо? Не хочу, щоб брат був багатший за мене! Давай перстень і все! А ні — віднесу тебе додому й засмажу.

— Ну що ж, — каже рибина. — Бери, коли ти такий уже заздрісний. Мені-то що.

Розкрила вона рот. А жадібний багатій сунув їй у рот руку аж по лікоть. Тут рибина як придавить зубами — відкусила руку й пірнула з нею на дно озера.

Повернувся багатий брат додому і без грошей, і без руки.

Так йому й треба!

↑ Догори

Жадібний багатій

Інші казки