Старий батько

У давні часи було так: як постаріє батько, везе його син у глуху пущу та й кине там...

Ось одного разу везе син батька в пущу. Шкода йому батька — дуже любив він його, та що вдієш! Не повезеш — люди засміють, скажуть, що старих звичаїв не дотримується. Ще й із села виженуть...

Їде він невеселий, а батько й каже йому:

— Невже ж ти, сину, мене, старого та хворого, одного в лісі покинеш?

Подумав син, втер сльозу й каже:

— Ні, батьку, не покину. Але для людей хоч би треба це зробити. Вночі я за тобою приїду й буду тебе до самої смерті в темній коморі тримати, щоб ніхто не бачив.

Так син і зробив.

Коли настала ніч, він привіз із пущі батька й сховав його в темній коморі.

А сталося лихо — град усе жито побив, і не було чим нового посіяти.

Прийшов син до батька в темну комірку, скаржиться:

— Що робити? Не посіємо жита — наступного року без хліба залишимося. Батько каже:

— Ні, сину, доки я живий, без хліба ми не будемо. Слухай мене. Коли ти був ще маленький, я тік будував. А був того року великий урожай. Ось я необмолоченим житом тік і накрив. Зніми стріху, обмолочи — і буде в тебе зерно на посів.

Син так і зробив. Зняв стріху з току, обмолотив і посів восени жито.

Дивуються сусіди: звідки це він зерно дістав? А син мовчить, адже ж не можна зізнатися, що це старий батько йому допоміг.

Настала зима. Нічого їсти. Знову йде син до батька в темну комору.

— Так, мовляв, і так, — каже, — доведеться з голоду помирати...

— Ні, — каже батько, — з голоду ми не помремо. Слухай, що я тобі скажу. Візьми лопату та покопайся в хаті під лавою. Там, як я був ще молодий, закопав трохи грошей на чорний день. Життя, сину, прожити — не поле перейти: все може статися. Так я думав, так і робив.

Зрадів син, викопав батькові гроші й купив зерна.

І сам із сім'єю їсть, та ще й сусідам позичає. Ось вони й питають у нього:

— Скажи нам, брате, звідки ти хліб береш? Зізнався син:

— Батько, — каже, — годує мене.

— Як же так? — дивуються сусіди. — Ти ж відвіз свого батька в ліс, як і всі добрі сини!

— Ні, — каже син, — я зробив не так, як ви робите, а залишив батька в себе вік доживати. Ось за те, як прийшла біда, батько мені й допоміг. У старих людей розуму більше, ніж у молодих.

Перестали з того часу сини батьків своїх у пущу відвозити, а стали їх на старість шанувати й годувати.

↑ Догори

Старий батько

Інші казки