Страшна закрутка
Раніше, мабуть, у кожному селі був свій знахар. А що не знахар — то перший плут. Знахар і шепоче, і закрутки вириває, і всяким чаклунством займається. Люди їх боялися, угоджували їм, як злій хворобі.Ось так, був, значить, у одному селі такий знахар. Знав його не тільки у всій околиці, а й у цілій окрузі. І ніхто не смів йому перечити, щоб не накликав він якої лихої біди.
А жив у тому селі один сміливий чоловік. Звали його Тодор. Багато він по світу походив, де тільки не бував, чого тільки не побачив.
— Голову вам морочить цей знахар, — каже Тодор сусідам. — Нічого він не знає і не відає.
— Що ти говориш! — не вірять сусіди. — Дивись, щоб не наслав він на тебе біди...
— Ну, то самі побачите, чи правду я кажу, чи ні.
Пішов Тодор на своє жито і зробив закрутку. Через кілька днів приходить він до знахаря.
— Так, мовляв, і так, — каже, — якийсь злодій зробив на моєму житі закрутку. Боюся, щоб не сталося чого лихого. Піди вирви. Ти ж із нечистю цією водишся. Я заплачу тобі, чим хочеш.
Почув знахар про плату і охоче погодився. Пішли вони на поле. Подивився знахар здалеку на закрутку і каже:
— Вже ж страшна закрутка. Так просто я до неї і сам боюся підступитися.
Зняв він сорочку, щоб налякати Тодора ще більше, та й поповз на чотирьох до закрутки.
Повзе знахар та все покряхтує, дуже, мовляв, страшну закрутку хтось зробив: видно, щоб помер господар.
Прийшли туди й Тодорові сусіди подивитися, як буде знахар страшну закрутку виривати.
Тут Тодор, не довго думаючи, сів верхи на знахаря, вийняв з-під полиці дубинку та й давай бити обманщика.
— Ось я тобі, шельмо, покажу цю страшну закрутку! Я ж її сам і зробив!
Кричить знахар на всю глотку, а Тодор б’є його чим попало. Бив, бив, а потім і питає:
— Ну, будеш добрим людям голови морочити?
— Ні, — стогне знахар, — тільки відпусти мене живим.
Відпустив Тодор знахаря, піднявся той та й тікає — і від сорочки відмовився.
Налякалися сусіди, вирішили, що знахар зіжене Тодора зі світу: він же може все зробити... Але минає тиждень, другий, і живе собі Тодор та плює на знахаря.
А знахар кряхтів, кряхтів, та й окочурився — видно, Тодорова дубинка була сильніша за його чаклунство.
Інші казки
- Каня
- Звідки пішли пани на Поліссі
- Чорт, ведмідь і заєць
- Віддай те, що вдома не залишив
- Дурна пані та "розумний" пан
