Неволя
Жив-був дроворуб, і мав він двох синів. Щоразу, вирушаючи в ліс, він брав одного з них із собою на помічника. А одного разу дроворуб сказав своїм синам:— Сьогодні, діти, ви самі підете в ліс по дрова, а я залишусь вдома відпочити, бо дуже втомився.
— Та ж, батьку, — відповіли юнаки, — якщо зламається віз, хто допоможе нам його полагодити?
— Якщо зламається віз, сину, — відповів старий дроворуб, — кличте неволю. Вона вам допоможе.
Сини послухали батька, запрягли волів і пішли в ліс. Там вони розпрягли волів, пустили їх пастися, а самі взялися за сокири. Розмахнулися. Почали рубати дерево. Швидко назбирали дров і навантажили повний віз. Знову запрягли худобу і рушили додому. І тут — на тебе! Прямо посеред дороги віз узяв та й зламався. Зупинилися юнаки і давай кричати:
— Неволя! Неволя! Полагоди нам віз! — кричали, кричали, але ніхто їм так і не відповів. Вже смеркати почало, а ніякої неволі ні чути, ні бачити. Нарешті молодший син каже:
— Братцю, не прийде ця проклята неволя. Вже стемніло. Давай самі візьмемося за справу і, як зможемо, полагодимо віз!
Як повернулися сини додому, батько їх і питає:
— Ну, як? Добре було в лісі?
— Та годі, батьку! — відповідають сини. — Посеред дороги зламався наш віз. Ми почали кликати неволю. Кричали, кричали, мало не охрипли, а вона так і не відгукнулася. Зрозуміли, що неволя не прийде. Взяли сокиру і самі, як могли, полагодили віз.
— Ось це, сину, і була неволя! — сказав їм батько. — Ви її кликали, а вона весь час була поруч із вами. Нікому було полагодити вам віз, і ви самі взялися за справу. А це й означає, що неволя вас змусила!
Інші казки
