Різаний-недорізаний
Був у діда козел хитрий. Послав дід його пастися з пастушком. Той пас його цілий день у гаю. Пригнав увечері пізно. Дід здалеку питає Козла:— Ну, як, Козлику? Як сьогодні пасся?
— На білому камені траву їв, на сухому піску воду пив.
Дід лаявся — пастушка вигнав. Зранку наказав бабці пасти Козла краще. Вона його пасла в траві по коліно. Поїла його в джерелах світлих. Знову спитав Козла дід під вечір:
— Ну, як, Козлику? Як пасся сьогодні?
— На білому камені траву їв, на сухому піску воду пив.
Дід погрожує — поколотить бабку.
Вранці сам дід Козла вивів. Нагодував його травкою зеленою. Напоїв його водицею холодною. Вечором пригнав, ласкаво спитав:
— Ну, сьогодні, Козлику, славно ти пасся?
— На білому камені траву їв, на сухому піску воду пив.
— Ах, так? Гаразд, я тобі покажу! — гаркнув дід і взявся за ножик. — Пусти, бабо, я його заріжу.
Пилив, пилив шию — ножик не ріже. Побіг дід з ножиком до точила. Скочив Козел, стрибнув, утік у чагарник. Завалився у Зайчиковій хатці.
Прийшов додому Зайчик — чує голос:
— Різаний-різаний-недорізаний! Зуби в мене як граблі, роги в мене як вила. Де хапну — м'ясо відхаплю! Де бодну — кров проллю!
Рванув Заєць, біжить без огляду. Біг, біг, сів та заплакав. Куманьок Вовчок із лісу вийшов.
— Чого ти плачеш, Зайку-довговух?
— Звір якийсь уліз у мою хатку.
— Не журись, вижену я звіра. Підійшли вони до Зайчикової норки. А звідти гуде страшний голос:
— Різаний-різаний-недорізаний! Зуби в мене як граблі, роги в мене як вила. Де хапну — м'ясо відхаплю! Де бодну — кров проллю!
— Ой, хто це тут? Біжімо краще! — крикнув куманьок Вовчок і давай Бога ноги!
Ведмідь теж Зайчика спитав:
— Чого ти плачеш, Зайку-бистроножку?
— Звір якийсь уліз у мою хатку.
— Не журись, вижену я звіра. Звір, як і раніше, грав у хованки. Заревів — ведмідь раптом змазав п'яти. Залишив Зайчика плакати. Жук Дзюрчало затримався теж:
— Чого ти плачеш, Зайчику-попрыгайчику?
— Ах, лиши ти! Горе превелике. Звір якийсь уліз у мою хатку.
— Не журись, вижену я звіра.
— Мені, Дзюрчало, право, не до жартів. Звір це ж, не проста муха. М'ясо рве, кров він проливає. Налякав і Вовка, і ведмедя! Так тобі ж, Жуку, його боятися?
— Не дивись на Вовка і ведмедя. Є в них м'ясо, та й кровішка. Тому-то й бояться, певно.
І не чекав Дзюрчало, вниз спустився. Він пробрався у Зайчикову хатку. Дз-дз — щипнув Козла під ногою. Дз-дз — вкусив за головою. Дз-дз — загув під бородою.
Завив Козел, промчався повз Зайчика і зник із виду під горою.
Інші казки
