Жадібність до добра не доведе
Пішов один хлопець на базар продати кошик яєць. Надів кошик на палицю і поніс на плечі. Іде хлопець, іде, а сам говорить:— Ось несу я три сотні яєць. Продам їх на базарі по грошику за яйце, виручу триста грошиків; а як пощастить продати по два — виручу шістсот. На ці гроші куплю собі свинку. Вигодую її, і принесе вона мені дванадцять поросят — усіх свинок. Підростуть мої дванадцять свинок, і кожна принесе по дюжині поросят; а поросята підростуть, опоросляться, принесуть теж по дюжині. Дивиш — от тобі й ціле стадо свиней! Це стадо я в лісі пасти буду — нехай свині жолудями годуються. Будуть їсти жолуді, відгодуються, жирні стануть, я їх на базар поведу. Усіх продам, виручу купу грошей. Тоді куплю я собі доброго коня, а сам поголюся, помиюся, приберуся, сяду верхи на свого білого скакуна, шапку набік і — айда! Поскачу що є сили — прямо до царського двору. Приїду — з ранку до вечора буду скакати на коні перед царським двором; кінь все поле копитами розворушить. А царівна сяде на високому ґанку, буде на мене дивитися та милуватися. І ось посватаюся я до царівни, та й одружуся з нею. І народить вона мені сина, і назвемо ми його Богданчиком. Піду я на базар, куплю йому яблука. Прийду додому — Богданчик вибіжить мені назустріч до воріт, а я нахилюся, та обійму його, та скажу: «Іди до мене, синочку Богданчику, іди до тата, він тобі дасть яблучко».
Забувся хлопець, простягнув руку — хотів показати, як буде обіймати синочка Богданчика, а палиця-то й зісковзнула у нього з плеча. Кошик бух на землю! Яйця розбилися.
Заплакав хлопець:
— Ех, лихо! Пропало все моє багатство!
Став він збирати яйця — ті, що не вщент були розбиті, і раптом бачить — за ним по дорозі йде людина.
Соромно стало хлопцю, і ось він питає перехожого:
— Скажи, побратиме, давно ти йшов за мною слідом?
А той йому у відповідь:
— З того часу, як ти став багатіти, аж поки все в тебе не пішло прахом.
Інші казки
