Червона Шапочка

Жила-була колись маленька дівчинка, і була в неї червона шапочка. Так дівчинку й кликали — Червона Шапочка.

Одного разу її матуся пекла в печі печиво. І каже вона дочці:
— Ну-мо, Червона Шапочко, сходи до бабусі, віднеси їй горщик масла, горщик меду та печива, що я спекла.

Іде Червона Шапочка, квіточки збирає. Раптом зустрічає вовка. Вона й не думала, що це вовк, прийняла його за собаку.
— Куди прямуєш, Червона Шапочко?
— Ось іду до бабусі. Моя бабуся занедужала, несу їй горщик меду, горщик масла та печива, що мама спекла.

І пішла Червона Шапочка далі.

А вовк зробив великий-великий крюк через ліс і туди ж — хоче Червону Шапочку підстерігти.

Приходить дівчинка до бабусі. Тук-тук — стукає у двері.
— Це я, Червона Шапочка. Принесла тобі горщик меду, горщик масла та печива, що мама спекла.

А бабуся в ліжку лежить. Говорить вона Червоній Шапочці:
— Просунь ручку в щілину, підніми засувку! Двері й відчиняться.

Відчинила двері Червона Шапочка і увійшла.
— Дивись, бабусю, ось тобі горщик меду, горщик масла та печива, що мама спекла.

Бабусі їй відповідає:
— Люба моя дівчинко! Постав гостинці на полицю та йди до мене.

Підійшла до неї Червона Шапочка, приголубила бабусю і каже:
— Я піду, бабусю, погуляю-пограю, а потім знову загляну, тебе побачу.

Пішла вона, а вовк тут як тут. Тук-тук — стукає у двері.

Бабусі відгукується:
— Просунь ручку в щілину, підніми засувку! Двері й відчиняться.

Вовк увійшов та як накинеться на бабусю! З'їв її і ліг у ліжко.

Трохи часу минуло, Червона Шапочка назад іде. Тук-тук — стукає у двері, а вовк відгукується:
— Просунь ручку в щілину, підніми засувку! Двері й відчиняться.

М'яким, тоненьким голосом говорить, щоб дівчинка його не впізнала.

Входить Червона Шапочка, несе бабусі ковбаски з комори.
— Поклади спершу ковбаски на стіл, дівчинко, потім звари їх у казані та йди до мене.

Ось підійшла Червона Шапочка, хоче бабусю приголубити, тільки дивується на неї:
— Бабусю, а чому в тебе такі великі вуха?
— А це щоб тебе краще почути, дитинко моя, щоб тебе краще почути.
— Бабусю, а чому в тебе такі великі зуби?
— А це щоб тебе краще з'їсти, дитинко моя, щоб тебе краще з'їсти!

З'їв вовк спершу варені ковбаски. А дівчинка каже:
— Відпусти мене, бабусю. Я пограю-погуляю, а потім знову загляну, тебе побачу.

Не повірив вовк Червоній Шапочці, прив'язав її бабусиною ниткою за ногу і тримає за кінець, щоб далеко не втекла.

А Червона Шапочка вийшла, нитку обірвала та на дерево влізла. Вовк дернув за нитку — нікого! Побіг за дівчинкою, а на дерево залізти не може.

Тут ідуть дроворуби дерево рубати. Спіймали вовка, зарубали його — і бабусю врятували, і Червону Шапочку з дерева зняли.

А на даху бабусиного дому ворони сиділи. Вони як закаркають:
— Кар-кар!
Кістки в яму, шкуру на базар!

Інші казки

• Барбаїк Лохо та домовий
• Вовк, равлик та оси
• Казка про вовка, який знайшов шматок сала
• Вовк і лисиця
• Як не зберегли звірі свої таємниці