Вож, равлик та оси
Одного разу вовк ішов лісом і наступив на равлика.У ті часи тварини ще вміли говорити, як люди. Ось равлик і сказав йому:
– Який ти злий, вовче! Навіщо ти топчеш слабких ногами? І чим ти пишаєшся? Якщо захочу, то побіжу швидше за тебе. Давай підемо на перегонки, і побачимо, чи зможуть ти та твої товариші вовки наздогнати мене.
– Тебе, небогу, не наздогнати?
– Так, мене, вовче. Приходь сюди разом із своїми братами завтра зі сходом сонця, і побачимо, хто з нас першим добіжить до берега Гарони.
– Гаразд, прийдемо, небого.
Вовк продовжив свій шлях. Не пройшов він і двадцяти кроків, як наступив на осине гніздо.
– Який ти злий, вовче, навіщо ти топчеш слабких? Ми, оси, маленькі, але тебе не боїмося. Хочеш, підемо на перегони, і побачимо, чи зможемо ми утопити і тебе, і твоїх товаришів вовків?
– Це ви, така дрібнота?
– Так, ми, вовче. Приходь сюди разом із своїми братами завтра, коли сонце зійде, і побачимо, скільки часу нам знадобиться, щоб утопити вас у Гароні.
– Гаразд, прийдемо.
Вовк негайно пішов попередити своїх. А равлик сказав осам:
– Подружки, сповістіть весь ваш осиний рід. Мої равлики теж обов’язково зберуться на мій поклик. Сховайтеся в гілках верб, що ростуть на березі Гарони. Ми приженемо вам вовків, а ви в зручний момент нападіть на них і жаліть, поки вони не кинуться у воду.
– Гаразд, равлику, буде зроблено.
І оси полетіли виконати те, що обіцяли. А равлик розмістив своїх подружок на всьому шляху до берега Гарони, через кожні п’ять кроків по равлику.
Наступного ранку, зі сходом сонця, вовки та равлик вже були на тому місці, звідки вирішили почати біг.
– Ти тут, равлику?
– Тут, вовки. Починаймо.
Вовки помчали галопом. На бігу вони кричали:
– Де ти, равлику?
– Тут, вовки, – відповідали равлики, розставлені вздовж дороги через кожні п’ять кроків.
Коли вовки добігли до берега Гарони, оси зграєю вилетіли з листя і, напавши на звірів, почали боляче жалити їх, голосно дзижчачи:
– Сильніше! Сильніше!
Бідні вовки кинулися в річку і не сміли висунути з води нічого, крім кінчика морди.
– В ніс, в ніс! – дзижчали оси, налітаючи на вовчі носи і старанно працюючи жалами.
Вовки всі потонули, а равлики та оси, дуже задоволені, повернулися в ліс.
Інші казки
