Казка про тринадцять мух
Колись у Муне-дю-Ур жив ткач — ледар, яких мало. Ніхто ніколи не чув, щоб його верстат стукав. І все ж цей ткач не мав собі рівних і встигав наткати до строку стільки тонкого й гарного полотна, скільки йому замовляли.Ніколи він не перекопував свого саду. Ніколи не обробляв землі. Ніколи не доглядав за виноградником. І все ж кожного року врожай у нього був у тринадцять разів більший, ніж у сусідів.
Дружина ткача дивувалася, як це у нього виходить.
День і ніч вона розпитувала його, стежила за ним. Але й через сім років після весілля вона знала не більше, ніж у перший день.
Одного ранку, у день святого Мартина, ткач, прокинувшись, сказав дружині:
— Дружино, мені треба сходити до Лектуру на ярмарок. Піклуйся про дім, поки я не повернусь.
— Будь спокійний, чоловіче, я вже догляну на совість.
Ткач пішов. А дружина тихенько пішла за ним слідом, ховаючись за деревами та огорожами. Коли ткач дійшов до гаївка, він вийняв щось із кишені, поклав під кущ ялівцю, а сам пішов далі. Не минуло й п’яти хвилин, як дружина знайшла заховану річ — це був горіх, завбільшки з індичаче яйце, і в ньому хтось дзижчав:
— Дз-дз-дз, відкрий горіх! Дз-дз-дз, дай роботу! Дз-дз-дз, відкрий горіх!
Дружина схопила знахідку і побігла додому. Весь час вона чула:
— Дз-дз-дз, дай роботу! Дз-дз-дз, дай роботу! Дз-дз-дз, відкрий горіх!
Нарешті дружина відкрила горіх. І миттю з нього вилетіли тринадцять мух і закрутилися по кімнаті:
— Дз-дз-дз, дай роботу! Дз-дз-дз, дай роботу! Дз-дз-дз, дай роботу!
Тоді дружина, перелякавшись, наказала:
— Мухи, поверніться в горіх.
Тринадцять мух одразу ж повернулися в горіх. Але вони продовжували дзижчати:
— Дз-дз-дз, відкрий горіх! Дз-дз-дз, дай роботу! Дз-дз-дз, відкрий горіх!
Втративши терпіння, дружина віднесла горіх під той кущ ялівцю, куди сховав його ткач. Ввечері, коли чоловік повернувся, дружина за вечерею сказала йому:
— Чоловіче, тепер-то я знаю робітниць, які все за тебе роблять: це тринадцять мух, і сидять вони у тебе в горіху, завбільшки з індичаче яйце.
— Дружино, ти відгадала. Ну, раз ти знаєш моїх робітниць, наказуй їм усе, що заманеться. Вони слухатимуть тебе, як слухають мене.
З цього дня дружині ткача залишалося лише сидіти склавши руки, відкривати горіх і наказувати. Якою б не була робота, тринадцять мух виконували її за одну хвилину.
Потім вони поверталися в горіх, який господиня ховала під подушкою, і дзижчали:
— Дз-дз-дз, відкрий горіх! Дз-дз-дз, дай роботу! Дз-дз-дз, відкрий горіх!
Від постійного цього дзижчання дружина ткача часто виходила з себе. Зі злості вона давала тринадцятьом мухам найважчі доручення. Але якою б не була робота, вони робили її за одну хвилину.
Потім вони одразу поверталися в горіх, який господиня ховала під подушкою, і починали дзижчати.
— Дз-дз-дз, відкрий горіх! Дз-дз-дз, дай роботу! Дз-дз-дз, відкрий горіх!
Одного разу дружина ткача не витримала. Вона відкрила горіх і крикнула:
— Мухи, ось вам шість сит, шість решет і дірява бочка. Літайте до річки Жер і принесіть сюди всю воду.
За одну хвилину річка Жер пересохла до дна, а весь Муне-дю-Ур покрився водою, і миттю тринадцять мух повернулися в горіх, який їхня господиня ховала під подушкою, і задзвижчали:
— Дз-дз-дз, відкрий горіх! Дз-дз-дз, дай роботу! Дз-дз-дз, відкрий горіх!
— Чоловіче, — закричала дружина, зеленіючи від злості, — ці мухи мене в могилу заженуть! Забери їх!
— Нехай буде по-твоєму, дружино. Мухи, летіть геть!
— Дз-дз-дз, заплати за роботу! Дз-дз-дз, ми полетимо! Дз-дз-дз, заплати за роботу! Дз-дз-дз, ми полетимо!
— Мухи, ось летять тринадцять воронів, тринадцять воронів летять над лісом Рам’є. Візьміть їх собі в нагороду за працю.
Тринадцять мух полетіли, забравши з собою тринадцять воронів, і ткач із дружиною більше ніколи, ніколи їх не бачили.
Інші казки
