Вовк, равлик та оси
Одного разу вовк ішов лісом і наступив на равлика.У ті часи тварини ще вміли говорити, як люди. Ось равлик і сказав йому:
— Який ти злий, вовче! Навіщо ти топчеш слабких ногами? І чим ти пишаєшся? Захочу — побіжу швидше за тебе. Давай побиємось об заклад, що ти та твої приятелі вовки запхаєтеся, намагаючись мене наздогнати.
— Тебе-то не наздогнати, убогий?
— Так, мене, вовче. Приходь сюди разом зі своїми братами завтра зі сходом сонця, і подивимось, хто з нас першим добіжить до берега Гаронни.
— Гаразд, прийдемо.
Вовк продовжив свій шлях. Не пройшов він і двадцяти кроків, як наступив на осине гніздо.
— Який ти злий, вовче! Навіщо ти топчеш слабких ногами? Ми, оси, маленькі, але тебе не боїмося. Хочеш, побиємось об заклад, що ми втопимо і тебе, і твоїх приятелів вовків?
— Ви-то, ця дрібнота?
— Так, ми, вовче. Приходь сюди разом зі своїми братами завтра, коли сонце зійде, і подивимось, скільки нам знадобиться часу, щоб утопити вас у Гаронні.
— Гаразд, дрібното, прийдемо.
Вовк негайно пішов попередити своїх. А равлик сказав осам:
— Подружки, повідомте весь ваш осиний рід. Мої равлики теж обов’язково зберуться на мій поклик. Сховайтеся у гілках верб, що ростуть на березі Гаронни. Ми прижене́мо вам вовків, а ви в зручний момент нападіть на них і жаліть, поки вони не кинуться у воду.
— Гаразд, равлику, так і зробимо.
І оси полетіли виконувати те, що обіцяли. А равлик розмістив своїх подружок на всьому шляху до берега Гаронни — через кожні п’ять кроків по равлику.
Наступного ранку, зі сходом сонця, вовки та равлик вже були на тому місці, звідки вирішили почати біг.
— Ти тут, равлику?
— Тут, вовки. Починаймо.
Вовки помчали галопом. На бігу вони кричали:
— Де ти, равлику?
— Тут, вовки, — відповідали равлики, розставлені вздовж дороги через кожні п’ять кроків.
Коли вовки добігли до берега Гаронни, оси хмарою вилетіли з листя верб і, напавши на звірів, почали болісно жалити їх, голосно дзижчачи:
— Сильніше! Сильніше!
Бідні вовки кинулися в ріку і не сміли висунути з води нічого, крім кінчика морди.
— У ніс, у ніс! — дзижчали оси, налітаючи на вовчі носи і старанно працюючи жалами.
Вовки всі потонули, а равлики та оси, дуже задоволені, повернулися до лісу.
Інші казки
