Виклюване серце

Одного вечора під час карнавалу закоханий лицар запитав у своєї дами:

— Прекрасна, коли ж ви покохаєте мене?

— Я покохаю вас тоді, коли ви дістанете мені Золотий квіт, той, що співає на сході сонця.

— Прощавайте, прекрасна! Чекайте на мене ввечері в день святого Філіпа на порозі вашого дому.

У день святого Філіпа ввечері красуня чекала закоханого лицаря на порозі свого дому.

— Здравствуйте, прекрасна! Ось я приніс вам Золотий квіт, той, що співає на сході сонця. Скажіть же, що ви мене любите.

— Лицарю, я люблю вас. Але, боже, як ви бліді!

— Чи дивно, що я блідий? Сто чорних вовків стерегли Золотий квіт, що співає на сході сонця. Вони так терзали мене, що я втратив половину своєї крові. Прекрасна, скажіть мені, коли ж ми заручимося?

— Лицарю, ми заручимося, коли ви дістанете мені Блакитну пташку, пташку, що говорить, яка міркує про все, як людина.

— Прощавайте, прекрасна! Чекайте на мене ввечері в день святого Роха на порозі вашого дому.

У день святого Роха красуня чекала лицаря на порозі свого дому.

— Здравствуйте, прекрасна! Ось вам Блакитна пташка, пташка, що говорить, яка міркує про все, як будь-який християнин. Скажіть же мені, коли ми повінчаємося?

— Лицарю, ми повінчаємося, коли ви знайдете орлиного царя і принесете його мені полоненим у залізній клітці. Боже, лицарю, як ви сумні!

— Сумний? Я сумний недарма, у мене на те є причини. Блакитна пташка, пташка, що говорить, яка міркує про все, як людина, сказала, що ви не любите мене.

— Блакитна пташко, ти збрехала! За це я тебе зараз велю общипати та смажити живою.

— Прощавайте, прекрасна! Чекайте на мене ввечері в день святого Луки на порозі вашого дому.

Ввечері в день святого Луки красуня чекала на порозі свого дому.

— Мамо, мамо, мій лицар не повернувся!

— Сідай за стіл, дочко моя. Твій милий прийде під час вечері.

Після вечері красуня знову вийшла на поріг.

— Мамо, мамо, не йде мій лицар!

— Лягай спати, дочко моя. Твій милий повернеться завтра вранці.

Красуня лягла в ліжко. Але опівночі вона тихенько встала і вийшла на поріг зустрічати свого лицаря.

— Здравствуйте, прекрасна! Орлиний цар сильніший за мене. Можливо, хтось інший зможе принести вам його в залізній клітці.

— Лицарю, що за червона діра зіяє у вас у грудях?

— Красуню, тут було моє серце. Орлиний цар виклював його. Ми не будемо чоловіком і дружиною ніколи, ніколи.

І лицар зник у темряві ночі. А красуня наступного дня постриглася в монастирі кармеліток і до самої смерті не знімала чорного монашого покривала.

↑ Догори

Виклюване серце

Інші казки