Півкурча

Зустрів він одного разу людину, та й каже йому:
– Половинко, а Половинко! Чи не віднесеш ти цей гаманець? Кому й куди, я скажу.

Півник Половинка відповідає:
– Як не віднести, віднесу.

І пішов. Іде-іде, далеко пішов, ніхто на шляху не трапився. Раптом, звідки не візьмись, на дорозі сходи.
– Ти куди йдеш, Половинко? – питає.
– Гаманець несу в одне місце.
– Візьмеш мене з собою?
– Як не взяти, візьму.

Багато чи мало пройшли, зупинилася сходи:
– Ох, Половинко, я так втомилася, не можу далі йти!

Пожалів півник сходи:
– Лізь до мене на крило, понесу тебе.

Недалеко пройшов півник, глядь – річка.
– Ти куди йдеш, Половинко? – питає.
– Гаманець несу в одне місце.
– Хочеш, я з тобою піду?
– Як не хочу, підемо.

Далеко пішли півник, сходи й річка.
– Ох! Я так втомилася, сили нема, ноги підкошуються, – каже річка.

А півник Половинка живий та веселий, наче й не йшов:
– Лізь і ти до мене на крило. Я тебе понесу.

Іде собі та йде, втоми не знає. Незабаром зустрічає півник лисицю.
Лисиця теж питає, куди він йде, і чи не візьме її з собою. Але пройшли далі, тут і лисиця втомилася, ледве ноги волочить. Півник Половинка каже:
– Лізь до мене на крило, я тебе понесу з річкою та з сходами.

Ішли вони, йшли, бачать – стоїть дім. А в тому домі жив чоловік, якому гаманець призначався. Віддав йому півник гаманець, а той чоловік був зовсім негожий, недобрий: схопив півника та й кинув його в колодязь. Півник Половинка як закричить:
– Сходи, сходи, злазь та рятуй мене!

Притулилася сходи до стінки колодязя. Півник виліз нагору і не потонув.

Господар знову спіймав Половинку, відкрив піч, де сушився маїс, і сунув його в топку. А там гаряче! Ось-ось згорить півник!
– Річко, річко, – кличе Половинка, – злазь та рятуй мене!

Злізла річка і загасила вогонь. Тільки одна шпора на лапці у півника й обгоріла: іншої-то лапки в нього й так не було. А господар знову схопив Половинку і замкнув у загін. А як прийшов вечір і сонечко зайшло, відніс його до курника. У курнику курей та півнів повно, усі великі, міцні.

Накинулися вони на Половинку та й почали його дзьобати й шматувати.
– Лисице, лисице, злазь та поможи! – кличе півник.

Стрибнула лисиця – усіх курей-то й розігнала.

А Половинка схопив у господаря гаманець і втечу! Роздав він гроші друзям – сходам, річці, лисиці, і зажили вони всі разом дружно та весело.

↑ Догори

Півкурча

Інші казки