Старий горщик із золотими екю
У Лен-о-Буа, що неподалік від великого міста Труа, жив багатий кюре, тобто священник. Майже всі землі широкої рівнини належали йому. Пастухи пасли там його баранів. І ліси на Високих Пагорбах теж були його, і, повірте, дроворубам не доводилося скаржитися, що їм бракує роботи. Тож ви, мабуть, і самі здогадалися, що грошей у цього кюре було чимало.Жив би собі та радів, але ні — його охопила підозрілість. Нікому він не довіряв і ховав свої гроші в старому горщику, а горщик закопував на капустяних грядках у городі.
Була в кюре служниця, дівчина чесна й весела, і до неї часто приходив у гості один молодий чоловік — напевно, її наречений.
І ось одного разу кюре отримав нові гроші за проданий ліс і вирішив додати їх до тих, що лежали в старому горщику на капустяній грядці. Дочекався він темної ночі, розкопав землю в потрібному місці, підняв важку кришку з горщика і... прикусив язика, щоб не вилаятися. Святим отцям, як ви знаєте, не годиться вживати поганих слів. Але як було не виразитися, коли горщик виявився порожнім! Не інакше, як тут побував злодій.
На ранок кюре покликав до себе служницю і суворо запитав:
— Де твій дружок?
— Від'їхав рано вранці до Труа!
— Нехай повертається, інакше буде гірше!
— Ніяк не можливо, пане кюре. Він поїхав у справу. А що трапилося?
— А то... то... — завагався кюре, — пропала в мене з городу капуста.
— Ох, так би одразу й сказали! Я вчора ввечері її зрізала, щоб засолити, бо якби заморозки не почалися.
— І твій милий тобі допомагав?
— А як же! Одній мені було б ніяк не впоратися. І так ми дотемна в городі працювали, а коли збиралися йти, я ще помітила біля паркану — у тому самому місці, де велика діра, знаєте? — нашого сусіда-шевця. «І що він у таку темряву тут робить?» — ще подумала я.
— Так, кажеш, шевця? Поклич-но його до мене!
«Ах, ця проклята діра в паркані! — подумав кюре. — Напевно, через неї шевчик і побачив, як я ховаю в горщик гроші, і вкрав їх. Негідник, навіть зламаного екю мені не залишив!»
Коли шевчик з'явився, пан кюре запитав його:
— Як справи, сусіде?
— Краще, ніж коли-небудь! — відповів шевчик.
«Ось нахаба!» — подумав кюре, але не показав, що сердиться, а сказав ввічливо, по-дружньому:
— Ось що, друже: потрібна мені пара черевиків, міцних і зручних, бо часто мені доводиться ходити до пана єпископа в Труа. По секрету скажу тобі: доручив він мені прикупити йому в наших краях трохи землі.
— Будуть у вас черевики! — пообіцяв шевчик. — Сьогодні ж візьмусь за роботу.
— Ось спасибі! А може, тобі гроші вперед потрібні, щоб шкіру купити? Ти не соромся, скажи!
Але шкіри у шевця було багато, і через два дні він приніс панові кюре черевики. Ніколи в кюре не було такої міцної, зручної й гарної пари! Він швиденько взув їх і пішов у місто Труа до пана єпископа. А може, кудись інше.
Коли він повернувся, шевчик зустрів його біля порога і питає:
— Ну як, задоволені ви черевиками?
— Як же, дуже задоволений, я й дороги не помітив.
— А як почувається пан єпископ?
— Непогано, непогано. Ось дав він мені грошей, щоб я купив для нього ділянку землі кращу. — І кюре показав шевчикові важкий мішок, а що в ньому було, хто знає? — Тільки тсс-с, нікому ні слова!
А треба вам сказати, що, поки кюре ходив у Труа чи кудись інше, шевчик побіг у город і поклав на місце те, що взяв. Наступної ночі він вирішив повернутися і тоді вже забрати всі гроші — і пана кюре, і єпископські. Ось хитрюга!
Але на кожного хитрюгу знайдеться свій хитрюга!
Тієї ж ночі пан кюре побіг у свій город, викопав старий горщик і вийняв із нього свої дорогі гроші. А замість них поклав пучок будяків.
Наступної ночі шевчик, як і задумав, пішов провідати заповітний горщик. І знайшов його на тому самому місці! Та тільки грошей там було не більше, ніж у моєму гаманці зараз. А замість них — ви вже знаєте, що він знайшов. І хоча будяки він їсти не став, вигляд у нього був справді ослячий. Або дурний, як вам більше подобається.
Інші казки
