Три скрипачі в раю

Одного разу святі Петро та святий Іван зав’язали біля входу до Раю відчайдушну перепалку. Невідомо, з якого саме приводу вони сперечалися, але причина, мабуть, була серйозна, адже обидва святі, почавши з колкостей і лайки, закінчили бійкою. Обхопивши один одного, вони билися, як два розлючених візники.

Святий Петро був побитий. Він піднявся весь у пилу, відчуваючи досаду, зовсім недоречну для такого високопоставленого святого, і з усієї сили кинув у обличчя святому Іванові величезні, важкі ключі від раю.

Але голова апостолів, засліплений люттю, погано прицілився. Ключі впали біля ніг святого Івана, який швидко схопив їх і заявив, що відтепер сам буде відкривати і закривати небесні ворота. Як би колишній привратник не благав кума простити йому миттєву спалаху, як би не підлещувався до нього, намагаючись виманити ключі, святий Іван навіть слухати не хотів і лише зневажливо посміхався, коли святий Петро погрожував поскаржитися самому Богу. Він знав, що святий Петро побоїться, щоб Господь не лаяв його за те, що він дав волю своїй злобі, і не наважиться принести скаргу на нього, святого Івана.

Новий привратник, ще недосвідчений у виконанні своїх обов’язків, дозволив переступити священний поріг кільком душам, які не мали на це жодного права. Диявол, з’явившись до нього особисто, докорив його за надмірну поблажливість і сказав, що непристойно святому відбирати хліб у колишнього архангела. Він клявся, що донесе про ці справи Богу-Отцю. Але святого Івана зовсім не вразила загроза: він знав, що дияволу не увійти до раю.

Серед людей, які проникли завдяки легковажності святого до царства блаженних, виявилося троє скрипалів. Але замість того, щоб поводитися пристойно в тому поважному товаристві, куди вони пробралися контрабандою, вони почали грати на своїх скрипках найзавзятіші й найспокусливіші мелодії. Незабаром їх оточила ціла юрба святих помолодших — юнаків і дівчат, які тут же почали водити хороводи й танцювати, на велике обурення патріархів і старезних угодників, стійких у своїй доброчесності. Ті пішли доложити Богу-Отцю про скандальні й нечувані речі, що творяться в раю.

Бог-Отець наказав з’явитися святому Іванові, на якого йому вказали як на першопричину всього цього безладу. Він лаяв святого за те, що той силою заволодів ключами, і наказав без жодних затримок повернути їх Петру, який здавна мав право виконувати обов’язки ключаря. Святого Петра він, у свою чергу, відчитав за те, що той піддався гніву, але апостол, радіючи дозволу знову вступити у свої права, на ці докори зовсім не образився. Що ж до святого Івана, то він отримав наказ вигнати трьох пройдисвітів, які пробралися до раю через його недбайливість.

Святий Іван опинився у дуже скрутному становищі. Про те, щоб вивести скрипалів силою, не могло бути й мови. Той, хто одного разу увійшов до раю, може покинути його лише за власним бажанням. Сівши в куток, святий Іван почав роздумувати, як тут вчинити, але нічого не міг придумати.

А безчинства в раю все тривали. Але оскільки музиканти грали без упину, струни скрипок почали ламатися одна за одною, волосся на смичках зношувалося, і скрипалі вже відчували, що їм незабаром доведеться припинити гру. Святий Іван дізнався про їхню біду, і в ньому зароділася надія хитрощами позбутися непроханих гостей, які прослизнули до раю.

Він викликав із міста барабанщика, посадив його недалеко від райських воріт і наказав йому бити в барабан і кричати, що в нього, мовляв, є в продажу три чудові скрипки, великий запас струн, смичків і каніфолі; хто хоче купити, нехай звертається до нього, і він відпустить товар за найнижчою ціною.

Почувши цю звістку, музиканти підскочили від радості й поспішно вискочили з раю, щоб купити нові скрипки. Вони накупили всього, не торгуючись, але коли захотіли увійти назад, святий Петро безжально захлопнув ворота раю прямо перед їхніми носами. Як кажуть, він зовсім байдуже поставився до благань праведної молоді, яка юрбою обступила його, благаючи дозволити веселим музикантам повернутися до раю.

↑ Догори

Три скрипачі в раю

Інші казки