Бототіна і шість його братів

Було те чи не було — жили сім братів. Наймолодшого звали Бототина. Настала їм пора одружуватися. Вирушили вони шукати собі дружин.

Ішли, ішли, перейшли через одну високу гору. Назустріч їм — дів.

— Здорово! — каже дів.

— Здравствуй! — відповідають брати.

— Куди путь тримаєте?

— Нас семеро братів, шукаємо сім наречених, хочемо одружитися.

— У мене сім дочок, ходіть — поодружуємо.

— Твого нічого не хочемо, — сказали брати і пішли далі.

Ішли, ішли, перейшли ще одну гору, назустріч — дів.

— Здорово!

— Здравствуй!

— Куди путь тримаєте?

— Нас семеро братів, шукаємо сім наречених, хочемо одружитися.

— У мене сім дочок, ходіть — поодружуємо.

— Твого нічого не хочемо, — сказали брати і пішли далі.

Чи багато ходили, чи мало, перейшли ще одну гору, назустріч — дів.

— Здорово!

— Здравствуй!

— Куди путь тримаєте?

— Нас семеро братів, шукаємо сім наречених, хочемо одружитися.

— У мене сім дочок, ходіть — поодружуємо.

Брати подумали: «Може, це наша доля», — і пішли. Дійшли до дівового житла. Пообідали, лягли.

Усі заснули, окрім Бототини. І дів не спить, повертається.

Встав дів і закричав:

— Хто спить, і хто не спить?

— Я не сплю, — сказав Бототина.

— Що тобі заважає?

— Твоїх волів ревіння.

Встав дів, знищив усіх волів. Лягли. Не спить Бототина.

Дів подумав: «Тепер-то всі сплять». Встав і кричить:

— Хто спить, і хто не спить?

— Я не сплю, — каже Бототина.

— Що тобі заважає?

— Твоїх корів мукання.

Встав дів і знищив усіх корів, лише одну залишив. Ця корова одним вим’ям масло давала, другим — молоко, третім — вершки, четвертим — мацуні.

Лягли. Бототина все не спить.

Встав дів і кричить:

— Хто спить, і хто не спить?

— Я не сплю, — відповідає Бототина.

— Що тобі заважає?

— Твоїх курей кудкудакання.

Встав дів і пообривав усім курам голови. А Бототина переклав братів на ложі дівових дочок, а дівових дочок на ложі братів.

Встав дів і закричав:

— Хто спить, і хто не спить?

Замовк Бототина, ніби кріпко спить, і звука не видає. Підійшов дів, перерізав усіх своїх дочок, — думав, що це брати. Ляг і заснув.

Встав Бототина, розбудив братів:

— Уставайте, брати, біжимо — інакше дів усіх з’їсть.

Встали, пішли і дівову корову з собою забрали.

Наранок прокинувся дів, кличе дочок:

— Уставайте, дочки, розпалюйте вогонь, будемо варити Бототину та його братів.

Не встають дочки. Підійшов дів, бачить — лежать усі порізані, а Бототина з братами давно пішли і корову його забрали.

Помчався дів навздогін. Доганяє дів втікачів, а ті вже перейшли волосяний міст.

— Ай, Бототина, твоє щастя, що встиг міст перейти! Чи не повернешся?

— Повернуся як зять і господар, — відгукнувся Бототина.

Найнявся Бототина в батраки до царя. Цар довідався про спритність свого батрака, покликав його до себе і каже:

— Бототина, іди до діва, принеси килим, що в нього є.

— Дайте мені лише шило та голку, — сказав Бототина.

Узяв і пішов. Прийшов до діва, заліз під тахту, де дів спить, і давай його колоти. Стогне дів, повертається, як вертун. Не витримав, встав.

— Зовсім заїли прокляті блохи, піду витрушу килим.

Узяв, виніс килим на дах, вибив його і повісив провітритися. Бототина лише того й чекав, — схопив килим і був такий.

Прокинувся дів, дивиться — немає килима.

— Це негідник Бототина підстроїв! — і помчався навздогін.

Доганяє дів втікача, а той вже перейшов волосяний міст.

— Ах, Бототина, і це встиг. Ну, почекай, прийдеш ще! — закричав дів.

— Прийду як зять і господар, — відгукнувся Бототина.

Приніс килим цареві. Зрадів цар.

— Ну й хлопець наш Бототина! Ай да Бототина! Сходи-но ще раз до діва, принеси казан, що в нього є.

— Дайте мені лише камінь, — сказав Бототина.

Узяв і пішов. Прийшов до діва, заліз під тахту і давай стукати.

— Ну, це вже ти, Бототина! — закричав дів. — Тепер не втечеш, з’їм тебе.

— З’їси, то з’їси, що робити! — каже Бототина. — Тільки їсти треба з розумом, — ось прив’яжи мене до верхівки цього бруса біля дверей, а вниз постав свій казан, за ніч набіжить з мене сала повний казан, і сало тобі дістанеться, і я не втечу.

Повірив дів, пожадничав. Прив’язав Бототину до матиці, поставив внизу казан, сам ліг і заснув.

Бототина відв’язав мотузку, зліз, навантажив казан на плечі і був такий.

Прокинувся дів наранок — ні казана, ні Бототини, заревів і помчався навздогін. Доганяє дів Бототину, а він уже перебрався через волосяний міст.

— І це ти підстроїв, Бототина! Ну, почекай, прийдеш ще!

— Прийду як зять і господар!

Приніс Бототина цареві казан. Радіє цар, який у нього батрак хороший, а все йому мало.

— Ей, Бототина, приведи самого діва до мене.

Задумався Бототина, а як цареві відмовити?

— Дайте лише столярні інструменти, — сказав Бототина.

Дали йому сокиру, молоток і пилку — все, що треба, і пішов Бототина за дівом. Приходить, а дів скрині збиває.

— Дай я зіб’ю, а ти сядь туди, подивись, міцно чи ні, — сказав Бототина.

Погодився дів. Зібрав Бототина скриню. Вліз у неї дів, потягнувся — на шматки розніс.

Зібрав Бототина іншу скриню, міцнішу, розніс дів і цю. Зібрав Бототина і третю, ще міцнішу. Сів дів, тягнеться — ніяк не рознесе, а Бототина закрив його кришкою, забив, навантажив на спину — бігти. Злиться дів, тягнеться, а Бототина біжить собі.

Попросив дів Бототину:

— Скажи, як будемо на волосяному мосту. (А сам думає: «Потягнуся добре, скину його»)

Бототина перейшов міст і каже:

— Ось ми на волосяному мосту.

Тягнеться дів, дергає кришку, а Бототина біжить уже собі по рівній землі. Біг, біг Бототина — добіг до царя, поставив скриню і каже:

— Дайте мені високу, високу драбину.

Дали. Приставив Бототина драбину до високої вежі, вліз на неї, підняв драбину і каже цареві:

— Ось тепер відкривайте скриню.

Відкрили скриню, вискочив розлючений дів. Спочатку царя з’їв, потім усіх його царедворців.

Шукає він Бототину, а Бототина сидить на верхівці вежі й посміхається. Дивиться дів, злиться.

— Як ти забрався туди, Бототина?

— А я зібрав багато-багато сіна, запалив, стрибнув туди, — так полум’я мене і підкинуло сюди.

Побіг дів, тягне сіно стогами, нагромадив цілу гору, запалив, стрибнув у вогонь і згорів.

А Бототина зліз із вежі, все царство йому дісталося; привів він своїх братів, і зажили вони всі разом щасливо.

↑ Догори

Бототіна і шість його братів

Інші казки