Сварка через ніщо

Одного разу двоє приятелів-бідняків прилягли на м’якій траві в полі й почали розмовляти про те про це. Стемнішало, небо густо вкрили зорі. Один із бідняків окинув поглядом поле й каже:

— Ех, якби це поле було моїм, я б розвів ослів!

— А я б завів стільки овець, скільки на небі зірок! — замічтав другий.

— Де ж ти таку тьму овець пастимеш? На моєму, чи що, полі? Моїх ослів без трави залишиш? — запитав перший.

— Виходить, твоїм ослам треба пастися, а моїм вівцям ні?! — образився другий.

— Не дозволю тобі пасти овець на моєму полі! — закричав перший.

— Не дозволиш — силою зжену і тебе, і твоїх ослів!

Слово за слово — розгорівся спір. Пустили в хід кулаки, б’ють один одного нещадно.

Іде повз людина, питає:

— Чого ви чіпляєтеся? Що ви не поділили? Розповіли приятелі, через що посварилися.

— Розуму в вас — хоч відбавляй! — розсміявся мандрівник. — Без причини боки один одному нам’яли.

Інші казки

• Комбле
• Чим неправду виправити
• Казка про Оленятко та Олену Прекрасну
• Три брати та лисий плут
• Лисиця і перепілка