Чим неправду виправити
Жив на світі один ремісник, і був у нього син. Вирішив батько навчити сина чомусь і віддав його в науку іншому реміснику. Закінчив син навчання і повернувся до батька. Пішли батько з сином працювати в чужі краї. Пройшли порядок; захотів батько випробувати розум і знання сина і каже:— Стомився я чогось. Давай, то ти мене понеси, то я тебе.
— Добре, — сказав син і почав розповідати батькові казку.
Закінчив син свою казку, тепер батько почав; захопилися обидва так, що й забули про стомленість.
Пройшли ще трохи. Дав батько синові шість п'ятаків і сказав:
— Іди купи на ці гроші коней, сядемо на них, поїдемо.
Пішов син, купив глечик вина, випили вони, повеселіли, ще легше стало йти. Пішли далі, і каже батько синові:
— Іди, знайди одного товариша для себе і одного для мене. Увійшов син у ліс, зрізав палицю собі, одну батькові, і пішли вони далі. Ідуть, ідуть і бачать — нива. Каже батько:
— Ах, гарна, як гарна нива! А син каже:
— З'їдена вся, з'їдена!
— Ні, гарна!
— Ні, з'їдена!
Так і не домовилися. Сказав батько:
— Підемо запитаємо когось знаючого.
Пішли шукати знаючої людини. Ідуть, бачать — річка, у річці лежить сіль, не тане.
— Що це за сіль, у воді не тане? — питає батько.
— Не знаю, — відповідає син.
Пішли шукати знаючої людини. Вказали їм одну дівчину. Прийшли і зупинилися біля неї.
А дівчина — красуня, така красуня, не знайти іншої такої на світі. Тільки одне око в неї трохи косить.
Помітив це батько, тільки не хоче він все ж образити дівчину, от і каже:
— Гарний у вас дім, дуже гарний, тільки дах трохи похилений (мовляв, хороша ти, тільки трохи косиш).
— Що ж, — каже дівчина, — що похилений, дим-то прямо йде (мовляв, що ж, що трохи косиш, бачу-то я все прямо).
Сподобався батькові така відповідь, і каже він:
— Розсудіть нас із сином. Віддав я його в науку, а він нічому не навчився: пішли ми полем, бачимо — нива, так і блищить золотом. Я кажу: «Гарна нива!», а він каже: «Ні, з'їдена!»
— Правий твій син, — каже дівчина. — У господаря цього поля борги великі, увесь урожай за борги візьмуть, господар ні з чим залишиться.
І ця відповідь сподобалася батькові, і каже він:
— Дорогою ще була річка, лежить у воді сіль — не тане. Що це за сіль і що за вода?
— Вода — дружина, а сіль — чоловік, — каже дівчина. — У поганої дружини чоловік тане, як сіль у воді, а хороша дружина, як ця вода, де і сіль не тане.
Дуже сподобалася ця дівчина батькові, вирішив він одружити сина на ній. Тієї ж ночі й зіграли весілля.
Минув час. Вирушили батько з сином шукати роботу. Прийшли в одне місто і взялися будувати царський палац. Поставив їм цар таке умову: сподобається йому палац — заплатить за працю, не сподобається — не заплатить.
Дуже гарний палац поставили батько з сином, усім подобається, а цар все ж причепився і наказав ув'язнити обох майстрів, батька з сином, у в'язницю. Батько каже:
— Є в мене вдома машина одна, принести її — все вмиг за вашим бажанням виправить. Тільки в мене вдома невістка, нікому вона цю машину не довірить, хіба що ти сина свого пошлеш.
Послав цар сина і всю свиту разом із ним, а цей майстер-батько доручив сказати невістці:
— Пришли мені, чим неправду виправити.
Як прийшли посланці, схопила невістка сина царя і замкнула його, а свиті сказала:
— Скажіть цареві — не побачить він сина, поки не випустить мого чоловіка і свекра. Що робити цареві? Розрахувався він з майстрами — батьком і сином — і відпустив їх.
Інші казки
