Гордий учений і човняр
Один чоловік плив у човні. Був він ученим і дуже пишався своєю вченостю.— Ти чомусь навчався? — питає він човняра.
— Ні, невчений я. Тільки веслувати вмію — це моє заняття, — відповідає хлопець.
— Невчений? Вважай, що даремно живеш, яка від тебе користь! Нікчемний ти хлопець!
Образився човняр.
«Гаразд, покажу тобі зараз, чи є від мене користь, чи ні!» — думає він. Накреслив несподівано човен, і полетів учений у воду.
Плескається він у воді, ось-ось потоне, а човняр питає:
— Так, значить, нікчемний я хлопець, так?
— Що ти, що ти! — залепотів гордовитий. — Бог на небі, а ти на землі! Врятуй мене, тону!
Витягнув човняр його з води і знову питає:
— То який же я хлопець?
— Немає на світі рівного тобі, мій рятівнику! Бачу — будь-яке вміння потрібне людям! Я зі своєю вченостю ледь не пішов на дно!
Інші казки
