Хуткунчула
Колись жили дев'ять братів, ні батька в них, ні матері. Жили вони бідно-пребідно, самі в лахмітті, і в хаті їхній порожньо — ні вогню що спалити, ні потопу забрати. Пішли брати найматися в батраки.Довго ходили вони — нікому робітники не потрібні.
Стомилися брати, сіли біля дороги.
Іде по дорозі бабуся, несе глечик з холодною водою. Підбіг до неї молодший із братів — Хуткунчула — і просить:
— Дай нам напитися, бабусю, заради твоїх дітей!
Підставив він шкіряну кружку-матару, і налила йому бабуся води. Хуткунчула спочатку братам дав напитися, потім сам напився.
— Хто ви такі, всі один на одного схожі? Куди путь тримаєте? — питає бабуся.
— Ми брати, бабусю, йдемо шматок хліба здобути! Може, знаєш, чи не потрібні кому робітники?
— Ідіть все прямо та прямо. Через річку перейдете, до діва потрапите. Кажуть, йому пастухи потрібні.
Пішли брати прямо. До вечора дійшли до річки. Річка широка, глибока, а місток через річку вузький, старий. Перейшли брати місток і потрапили у володіння діва.
Як побачив їх діва, сам назустріч поспішив. Він навмисне говорив, ніби робітників шукає, — заманював до себе людей. Прийдуть до нього найматися в пастухи, а він — кого живцем з'їсть, кого на вертелі засмажить.
Нагодував діва братів вечерею, поклав спати і сам ліг. Лежить діва, не спить — чекає, коли брати заснуть, хоче сплячих перебити. Заснули брати, один Хуткунчула не спить, за дівом слідкує.
— Хто спить, кому не спиться? — питає діва.
— Мені не спиться! — відповідає Хуткунчула.
— А чого тобі не спиться?
— Твої гуси ґелґочуть, спати не дають.
Пішов діва, проковтнув усіх гусей. Почекав трохи і знову питає:
— Хто спить, кому не спиться?
— Мені не спиться! — відповідає Хуткунчула.
— А чого тобі не спиться?
— Твої корови мукають, спати мені не дають.
Пішов діва, проковтнув корів. Почекав трохи і втретє питає:
— Хто спить, кому не спиться?
— Мені не спиться! — каже Хуткунчула.
— Чого ж тобі не спиться? — питає діва, а сам зубами скрегоче від злості.
— Коні твої іржають, спати мені не дають.
Щойно вийшов діва на двір, Хуткунчула розбудив братів і каже:
— Біжімо звідси швидше. Діва нас з'їсти хоче.
Встали брати, одяглися і тихо вибралися на двір.
Сховалися там за деревами і чекають, поки діва в хату ввійде.
Проковтнув діва коней і повернувся в хату. Підкрався Хуткунчула і замкнув двері на засувку.
Побігли брати до містка і чують, за ними коза кричить:
— Утікають брати, утікають!
Схопив Хуткунчула козу і помчався без оглядки.
Почув діва, як кричить коза, кинувся до ліжка — немає братів! Побіг до дверей — не може відчинити! Став виламувати двері — ніяк не виламає! Нарешті виламав і погнався за братами.
Біжить Хуткунчула. Доганяє його діва, ось-ось наздожене.
Перебіг Хуткунчула місток і зупинився — знає, не ступити величезному діву на вузьенький старий місток.
— Втік, негідник! — кричить діва.
— А то ні, роззяво! — регоче Хуткунчула.
Пішли брати далі, прийшли вони до міста і найнялися конюхами на царську стайню.
Почистить Хуткунчула коней, а потім грається з козою. Цікава коза — на всі запитання по-людськи відповідає!
Почув цар, як Хуткунчула з козою розмовляє, вухам своїм не повірив. Наказав він забрати у молодшого конюха козу. Побіг Хуткунчула слідом за візирем до царя і каже йому:
— Навіщо тобі коза, государю? Ти ж не мужик! Поверни мені козу, я тобі килим з дому діва принесу.
— Добудь спочатку килим, а там подивлюся, може, й віддам козу, — відповідає цар.
Вирушив Хуткунчула до діва. Сховався на дворі і чекає, коли той на полювання піде. Щойно пішов діва, пробрався Хуткунчула через вікно в хату.
Був у діва на тахті гарний пухнастий килим. Хуткунчула натикав голками весь килим і знову сховався на дворі.
Повернувся діва, сів відпочити на килим і підскочив від болю. Пересів на інше місце і знову наколовся. Куди не сяде — всюди колеться. Розлютився діва, схопив килим і шпурнув у вікно. А Хуткунчула тут як тут! Підібрав килим і бігом до містка.
Побачив діва Хуткунчулу і кричить:
— Ах ти, чортове копите, знову зіграв зі мною жарт?
Погнався діва за хлопчиком, та не встиг спіймати — перебіг Хуткунчула місток.
— Втік, негідник! — кричить діва.
— А то ні, роззяво! — регоче Хуткунчула.
Прибіг хлопчик до палацу, приніс килим. Дуже сподобався цареві килим, але не повернув він Хуткунчулі козу, обдарував лише вовняною шапкою.
Заздрісно стало братам: у Хуткунчули шапка нова, а в них старі, подерті. От і кажуть брати цареві:
— У діва багато дивовижних речей. Хуткунчула спритний, накажи йому принести ще чогось.
— Не вірь їм, государю, — каже Хуткунчула, — нічого у діва більше немає.
Не слухає цар Хуткунчулу. Велів принести всі скарби, які є у діва.
— Добре, государю, — каже Хуткунчула. — Укладу всі скарби в скриню і притягну сюди.
Тільки одягни мене майстром-імеретином і дай теслярські інструменти.
Вирядився Хуткунчула імеретином, узяв пилку, рубанок, долото, сокиру, дошки і вирушив у дорогу. Дійшов він до володінь діва і ходить лісом. Ходив Хуткунчула, ходив, поки не зустрів діва.
— Ага, попався Хуткунчула! — кричить діва злорадно.
— Що ти, який я Хуткунчула, пропади він пропадом! — каже Хуткунчула. — Через нього цар мало мені голови не зняв! Обіцяв я зробити цареві скриню, яка літатиме і ніколи не розвалиться.
Вліз цар у неї, а скриня розвалилася! Поганець Хуткунчула всі цвяхи повитягував! Попадись він мені, негідник, тут же задушу!
— Слухай, зроби й мені скриню, спіймаю Хуткунчулу, засажу в неї, — просить діва.
Хуткунчула збив скриню і каже діву:
— Ну-ка, лізь, перевіримо, міцна чи вийшла.
Вліз дурний діва в скриню, штовхнув стінку, стукнув по дну — міцно збита.
— А тепер сядь, — каже Хуткунчула. — Я закрию скриню, подивимось, чи зможеш ти виламати кришку головою.
Дурний діва сів, а хлопчик забив кришку цвяхами і каже:
— Не журись, не сумуй, прокачу тебе до царя!
— Знову ти мене провів, Хуткунчула? — заревів діва.
— А ти як думав, роззяво! — регоче Хуткунчула.
Чекає цар Хуткунчулу, не терпиться йому подивитися, які скарби принесе молодший конюх.
Ось з'явився Хуткунчула, підкотив скриню прямо до палацу. Оточили скриню цар і його візирі. А Хуткунчула взяв тим часом величезний шматок кам'яної солі і заліз на високу чинару, що росла на дворі. Сидить нагорі і чекає, яка буде потеха.
Відкрив цар скриню, а звідти як вискочить розлючений діва! Накинувся він на царя і візирів, відправив їх у свою ненаситну утробу!
Став потім діва шукати Хуткунчулу. Чує, сміється він десь нагорі. Задра
Інші казки
