Комбле

Було, та й не було нічого — жив на світі Комбле. Було в нього три вівці. Пригнав їх у ліс і відпустив. Сам сів, став стругати комбали. Питають його:
— Ти що все комбали стругаєш?
— ...

Відповідає Комбле:
— Я це ремесло знаю, воно мене й прогодує!
Навалив собі великий комбал на плечі й пішов. Підійшов до вовчої ями та й крикнув вовку:
— Ти з’їв мою отару?
— Ні, не я.
— А ну, роззяви пащеку, у тебе в зубах м’ясо застрягло!
Вовк сказав:
— Не вбивай мене, Комбле, дам тобі щастя.
— Яке щастя?
— А от бачиш — у пастухів ціла отара овець? У них є одна золота вівця, я цю вівцю вихоплю, всі за мною погнатимуться, а ти візьми та й угнай усю отару.

Схопив вовк золоту вівцю, погналися за ним пастухи — усі вівці Комбле дісталися!
Питають Комбле:
— Комбле, у тебе були три вівці, чого вони так швидко розплодилися?
— Пустив у ліс — от і розплодилися.

Повірили йому. Купили всі по три вівці, пустили в ліс, і... тільки їх і бачили — усіх вовки поїли. Прийшли люди додому й кажуть:
— Що робити з Комбле?
— Спалимо його хату!

Спалили. А Комбле загасив вогонь, набрав плетенку вугілля, розміняв три рублі, поклав дріб’язок поверх вугілля, навалив плетенку на спину й поніс. Прийшов у казну й каже сторожу:
— Сьогодні я тут ночую, збережіть мені цю плетенку грошей.
Добре. Переночував. На ранок вимагає:
— Принесіть мою плетенку! Принесли.
Подивився Комбле, став кричати:
— Моя плетенка була з грішми, ця з вугіллям! Віддайте повну плетенку грошей, а то піду до царя скаржитися.

Злякалися всі, насипали Комбле повну плетенку грошей. Приніс він додому плетенку, його й питають:
— Ти вугілля забрав, гроші приніс. Як це зробити — навчи.
— Хату спалив, вугілля зібрав, поніс у місто й обміняв.
Спалили всі свої хати, взяли вугілля, понесли в місто, кричать:
— Вугілля на гроші, вугілля на гроші! Хто поміняє вугілля на гроші?

Так ні з чим і повернулися. Прийшли, кажуть:
— Що робити з Комбле? Уб’ємо його жінку.
Убили.
Комбле взяв мертву жінку й пішов. Приходить до одного чоловіка, а в того три дочки. Комбле свою жінку притулив до дерева, підійшов до хати й каже:
— Пустіть переночувати.
Пустили його.
— А це хто там стоїть? — питають господарі.
— А це моя жінка, розумниця вона, сором’язлива, сама не йде. Підійдіть, візьміть її за руки — піде.

Пішли дочки, взяли її за руки, а вона як упаде. Прибігли дочки до батька, кажуть:
— Упала вона й померла!
Схопився Комбле та й давай кричати:
— Ви її вбили! Давайте швидше іншу жінку, а то піду прямо до царя зі скаргою.
Злякалися господарі:
— Тільки цареві не скаржся, ось три красуні, вибирай будь-яку.
Вибрав Комбле найкращу й повів додому. Привів, дивуються всі:
— Ти мертву жінку забрав, де живую взяв?
— А там мертвих на живих міняють.

Взяли всі та й повбивали своїх старих жінок, несуть і кричать:
— Міняємо мертву на живу, мертву на живу!

Ніхто не відгукнувся, хто дасть живу за мертву? Притягли своїх мертвих жінок додому, кажуть:
— Що робити з Комбле? Уб’ємо його!
Прийшли до Комбле, а він каже:
— Почекайте, я сам покажу, як мене вбити.
Пішов Комбле в поле, викопав три ями й каже:
— Ви станьте в крайні ями, я в середню, коли я крикну — махніть шаблями та рубайте.

Стали всі, як навчив Комбле. Взяли в руки шаблі. Комбле крикнув і нахилився, сховався в ямі, а ті махнули шаблями та й давай рубати. Так один одного й порубали. А Комбле залишився живий і здоровий.

Бенкет тут, мор там.
Мука тут, відсів там.

↑ Догори

Комбле

Інші казки