Лисячі хитрість

Бігала лисиця по току. Бачить — валяються, пропадають колоски. Подумала: «Ці колоски мені добра принесуть». Сіла і почала збирати колоски: зв’язала цілий сніп, підхопила під пахву і пішла.

У дорозі застала її ніч. Підійшла лисиця до одного дому, крикнула:
— Не пустите?
— Пустимо! — відповіли.
Дала лисиця свій сніп і сказала:
— У курник віднесіть.

Взяли лисичин сніп і віднесли в курник, тільки положили його так, щоб кури не виклювали. Опівночі, коли всі спали, встала лисичка, увійшла в курник, взяла свій сніп і розкидала всі колоски біля самого великого рудого півня. На ранок встала лисиця, потребувала свій сніп назад. Увійшов господар у курник і виніс лисиці порожні колоски.

Заплакала лисичка:
— Тільки й було в мене, що ці колоски, і то ваш півень все зерно виклював. Запитав господар:
— Що ж тепер робити, лисичко, чим твоєму горю допомогти?
— Або віддайте мені зерно, або віддайте того півня!

Що робити господареві? Взяв і віддав того півня. Взяла лисичка півня і пішла своєю дорогою.
Чи багато ходила, чи мало — застала її ніч у дорозі; Заночувала лисичка у одного вівчаря, прив’язала свого півня і каже:
— Дивіться, не вбийте мого півня, бо вівцю відіб’ю.
— Добре, — сказали їй.

Опівночі встала лисичка, взяла свого півня і посадила його на роги самої товстої вівці. На ранок потребує лисичка півня.
— Іду, — каже.

Увійшли, дивляться, а лисичин півень на рогах у вівці. Заплакала лисичка:
— Тільки й було в мене, що цей півень. Кожної ночі він мене будив, тепер я сиротою залишилася!

Віддали лисичці вівцю і відпустили її. Зраділа лисичка, йде і співає:
— Зерном півня я купила, півнем — вівцю.

Застала лисичку ніч у дорозі. Заночувала лисичка у одного селянина. Віддала йому на зберігання свою вівцю і каже:
— Дивіться, щоб ваші бики мою вівцю не забодали, бо відіб’ю того бика, який її торкнеться.
Взяли вівцю і прив’язали її подалі від биків. Вночі встала лисичка, пробралася в хлів, взяла свою вівцю і посадила її на роги самого великого бика. На ранок відібрала цього бика у господаря і погнала його перед собою. Біжить лисичка, радіє. Знову застала її ніч, тільки вже ніхто не пускає лисичку ночувати.

Пристала лисичка до одної вдови:
— Бик у мене, боюся, як би ніч вовк його не забрав, дайте тільки прив’язати його в хліві, а я хоч біля дверей переночую, постережу свого бика.

Вночі встала лисичка, взяла ніж, зарізала свого бика, а ніж у кишеню вдовиної дочки, найменшої, підкинула. На ранок потребує лисичка свого бика:
— Треба йти мені!

Пішли, дивляться — зарізаний бик. Злякалася вдова. Заплакала лисичка і каже:
— Хто мого бика зарізав, того й заберу. Відмовляються вдовині дочки:
— Не різали ми твого бика!
— У кого ніж у крові, та й зарізала, — каже лисичка.

Оглянули кишені і знайшли ніж у молодшої сестри. Забрала її лисиця. Посадила в бурдючок, прив’язала бурдючок на спині, йде і співає:

Зерном півня я купила,
Півнем — вівцю,
Вівцею бика я дістала.
За бика красуню взяла!

Іде, бачить — у полі люди оруть. Закричали лисиці:
— Відпочинь, лисичко, поїж з нами. Відпочила лисичка. Дали лисичці сито, сказали:
— Іди, ми їсти приготуємо, ти воду принеси.
Пішла лисиця, ллє воду в сито — тільки де їй воду ситом утримати!

Поки лисичка з ситом возилася, відкрили люди бурдючок, вивели дівчину, а замість неї посадили великого собаку, дали собаці хліба, щоб не гавкав, зав’язали бурдюк і на місце поставили. Повернулася лисичка, каже:
— Відпустіть мене, іду. Відпустили лисицю з її бурдюком.
Іде лисиця, тягне бурдюк з собакою і співає, радіє.

З’їв собака свій хліб і почав дряпати суху шкіру бурдюка. Лисиця і каже:
— Що тобі, дівчино, що тебе турбує? Хочеш — пити виведу, напою, хочеш їсти — нагодую, а хочеш щось інше — роби прямо там, у бурдюку.

Не слухає «дівчина» лисицю, дряпається, кряхтить. Дотягла все ж лисиця бурдюк до своєї нори. Влізла в нору, розв’язала бурдюк, вискочив звідти собака, накинувся на лисицю, всю шкуру з неї здер, на шматки порвав.

Мор там, бенкет тут,
Відсів там, зерно тут. Fairy girl