Рогатий цар

У одного царя на голові росли роги. Але ніхто не знав про це, нікому не показувався цар без корони. Цирюльників же, які його стригли, цар негайно обезголовлював, щоб вони не рознесли вістку про його ганьбу. Дійшла черга до одного бідного цирюльника. Знає він, що ніхто живим від царя не пішов, попрощався з рідними і приготувався до смерті. Прийшов, став стригти царя і бачить — роги. Здивувався цирюльник, але не подав виду і нічого не сказав. Сподобалося цареві поведінка цирюльника, вирішив він не вбивати його і каже:

— Якщо тільки проговоришся де про те, що бачив, негайно голову зніму! — і відпустив його.

Приходить цирюльник додому, оточили його всі, питають, як він врятувався. Мовчить цирюльник, не видає й звуку, боїться. Став він пухнути, розпирає його від бажання розповісти, що у царя роги ростуть. Мовчав, мовчав, та так його роздуло, що живіт до підборіддя дійшов, немає сил більше терпіти, ось-ось помре. Пішов цирюльник на болото до очерету, взяв один стебло, оглянувся кругом, чи немає кого, і прокричав:

— У нашого царя ростуть роги!

Прокричав, і негайно полегшало, опав живіт, видужав цирюльник. Трапилося так, що один мандрівник зрізав те стебло, зробив з нього дудку і дмухнув у неї. Заспівала дудка:

— У нашого царя ростуть роги!

Зібрався народ. Усі дізналися про ганьбу царя, сміються, а дудка співає собі:

— У нашого царя ростуть роги!

Дійшло до царя, що на всіх площах кричать про його роги. Розлютився цар, наказав привести цирюльника.

— Це ти розповів усім про мої роги?

— Ні, — каже цирюльник, — я нікому не розповідав.

— Чому ж дудять усі, що у мене роги ростуть?

— Гаразд, — каже цирюльник, — викличте того, хто дудіє, візьміть у нього дудку і дмухніть у неї самі, побачите, чи маю я рацію чи ні.

Наказав цар — принесли дудку. Взяв цар, дмухнув у неї, і заспівала вона при всьому чесному народі: «У нашого царя ростуть роги!».

Розгнівався цар, але не міг він стратити цирюльника за те, що сам же прилюдно оголосив.

Так врятувався розумний цирюльник.

↑ Догори

Рогатий цар

Інші казки