Пригоди півкурчати
Жив собі бідний півпівник. Ішов він одного разу великою дорогою та й заколов ногу колючкою. Прийшов півпівник до пекаря та й просить:— Допоможи, вийми з ноги колючку.
Пекар вийняв колючку та й кинув її в піч. Наступного дня півпівник приходить до пекаря та й каже:
— Віддай мою колючку.
А колючка вже давно згоріла в печі.
— Віддай, а ні, то давай гарного, свіжого хліба, бо все тут рознесу! — кричить півпівник.
Що робити? Дал йому пекар хліба.
Іде півпівник, несе хліб та й радіє. Бачить: сидять пастухи, надоїли молока, ллють, а хліба немає.
Віддав їм півпівник свій хліб.
— Ось хліб свіжий, їжте.
Зраділи пастухи, а півпівник почекав, поки вони з'їли весь хліб, та й каже:
— Віддайте мій хліб назад, а ні, то виберіть мені найкращого барана, бо все тут рознесу.
Що було робити? Дали йому пастухи барана.
Іде півпівник, веде великого, товстого барана та й радіє. Бачить: весілля. Підійшов, дивиться — звалили худу-худу осла, ріжуть. Закричав півпівник:
— Навіщо ви ріжете осла? Беріть мого барана!
Зраділи люди, взяли його барана, зарізали. Справили весілля, повеселилися, а півпівник і каже:
— Віддавайте мого барана назад.
— Як же ми його віддамо?
— А ні, то давайте вашу наречену, бо все тут рознесу! Віддали йому наречену.
Веде півпівник наречену-красуню та й радіє. Бачить: сидить юнак і награє щось на сопілці. Сподобалася сопілка півпівнику, підійшов він до юнака та й каже:
— Віддай мені сопілку, бери мою красуню-наречену за неї.
Узяв сопілку, виліз на дерево, влаштувався на гілці, подув у сопілку та й заспівав:
Шип-колючку я на хліб зміняв,
Віддав хліб — барана отримав,
На красуню барана проміняв,
А її віддав за сопілку співучу!