Про свиню-красуню
Було те чи не було — жили на світі бідні бездітні чоловік із жінкою. Все їхнє багатство було в одній свині. Ця свиня воду їм носила, і білля прала, і дім мела, і посуд мила — всю господарську роботу робила. Ось одного разу пішла свиня на річку прати. Зайшла в густий ліс, а в тому лісі царевич полював. Побачив царевич свиню, пішов за нею — підійшла свиня до річки, скинула свинячу шкуру, обернулася такою красунею, що промені її краси весь ліс осяяли. Дивиться царевич, затамувавши подих, на красуню, дивиться в її чудові очі. А красуня постирала те, що з собою принесла, знову влізла в свинячу шкуру і побігла додому. Погнався за нею царевич.Прийшла свиня додому, прийшов за нею царевич і каже біднякам:
— Дайте переночувати у вас.
— Негідні ми такої честі, — кажуть ті, — ні їжі у нас нема для тебе, ні постелі.
— І їжа, і постель у мене з собою, — каже царевич. На ранок дає їм царевич за ту свиню сто рублів.
— Ні, — кажуть старі, — без неї нам не прожити, не віддамо.
Дає царевич двісті, не встояли старі, віддали свиню. Поклав царевич свиню в хурджин і повіз до палацу.
Привіз і каже цареві:
— Ось моя наречена! Розгнівався цар:
— Що ти, сину, як на свині одружуватися? Не ганьби ні мене, ні себе. Не слухає син.
— Ні і ні — така вже моя доля.
Повели їх у церкву вінчатися. Стоїть свиня, звука не видає, а хто не знає, які свині крикуни! Повінчалися, поїхали додому. Дав цар синові з невісткою стару комірчину.
— Кращого ви не заслужили.
Прийшов царевич із дружиною до своєї комірчини, замкнув двері, став просити її:
— Скинь свою свинячу шкуру.
Послухалася свиня, скинула шкуру, знову стала красунею, обнялися вони і цілуються. А цар послав своїх радників подивитися, що робитиме царевич із дружиною-свинею. Підглянули радники, пішли і розповіли цареві:
— Так і так, скинула вона свою свинячу шкуру, стала дівчиною-красунею, тепер цілуються.
Зрадів цар, покликав царевича з дружиною, благословив їх і вінцем увінчав.
Позаздрив один радник царевичу, думає: «Він одну маленьку свинку забрав у якихось бідняків і таку дружину отримав. Піду-но я, виберу з цілого стада найбільшу свиню — з неї не така красуня вийде».
Пішов він, вибрав собі найтовстішу свиню, домовився, прив’язав свиню до сідла, везе. Верещить свиня що є сили, рветься. Вирвалася, побігла назад до стада. Не відстає радник, погнався за нею, спіймав, ледве дотягнув до дому, а вже в церкву, вінчатися, волоком утягли свиню. Верещить свиня, рветься, всі свічки повалила, і попа, і всіх гостей розігнала. Все ж таки повінчався з нею радник, повів свою вінчану свиню додому, ввів у спальню. Ласкається радник до свині, цілує її.
— Душенько-свинюшко, не сердься, скинь свою шкуру!
Верещить свиня; обіймає її радник, цілує. Розлютилася свиня, хапнула радника іклами — і вбила його.
Так царський радник на свині одружився.
Інші казки
