Про те, як дівчина не пішла за царевича, поки він не навчився ремесла
Жив був один цар. У нього був єдиний син. Постарівся цар і вирішив одружити сина. А син каже:— Дай мені обійти все царство, сам виберу собі наречену.
Відпустили його. Дивиться, шукає царевич — не знайде нареченої. Лише на околиці однієї бідної села, у найбіднішій хатині, побачив він дівчину небаченої під сонцем краси і покохав її. Просить її царевич за дружину, а вона й каже:
— А ти яке ремесло знаєш?
— Ніякого не знаю, — каже царевич.
— Не знаєш, а бути царевичем — це ще не ремесло, — сказала дівчина. — Сьогодні ти цар, а завтра немає, тоді чим родину годуватимеш? Іди навчись якомусь ремеслу, тоді вийду за тебе, а ні — так і не показуйся.
Зажурився царевич, не знає, якому ремеслу можна навчитися так швидко. Прийшов до батька, розповів: так і так моя справа. Викликав батько всіх ремісників. Прийшли ремісники. Питає цар столяра:
— Ти за скільки років можеш навчити царевича твого ремесла?
— За п’ять років, — каже столяр.
— Ох! За п’ять років моя наречена вийде заміж, не дочекається, — каже царевич, — нащо мені тоді твоє ремесло?
Хто пропонує навчити царевича ремеслу за два, хто за три, а хто й за чотири роки. Нарешті виступив один бурчар.
— Я теж вважаюся ремісником, дайте мені царевича, за добу навчу його свого ремесла.
Пішов за ним царевич і навчився валяти бурки. Одружився потім з тією красунею і зажив щасливо.
Незабаром старий цар помер. Став наш царевич царювати. Захотілося йому подивитися своє царство: хто як живе, хто чому радіє і хто про що журиться. Одягнувся бідно і пішов.
Завітав в одне місто — так там смачно пахне їжею, так, краще бути не може! Подумав царевич: «Я стільки витрачаю на кухарів, а такої смачної їжі не маю, зайду подивлюся, що вони готують».
Завітав цар в один дім, а там їжа з людського м’яса.
Побачив цар льох, питає:
— А що у вас в тому льоху?
Відкрили ті басурмани льох і кинули туди царя. Там було ще троє людей. Один сказав:
— Мене завтра заріжуть. Другий сказав:
— Мене післязавтра.
— А мене після післязавтра, — сказав третій. — Ти найтовстіший, тебе в неділю заріжуть!
Злякався цар, та що вже робити?
З’їли тих, і прийшла його черга. Сказав цар:
— Я вам таку бурку зваляю, що дві тисячі за неї дадуть. Ніхто її не купить, окрім дружини царя.
Принесли йому вовну. Таку прекрасну, затканну квітами бурку зваляв цар, що очей не відірвеш, а між квітів вивів: «В такому-то місті, в такому-то домі, в льоху страждаю, не прийдете за два дні — з’їдять мене».
Взяв один басурман бурку, навантажив на голову і поніс. Приніс цариці, прочитала вона, що там було написано, віддала за бурку дві тисячі, відпустила. Зібрала військо і пішла за тим басурманом слідом — виручати чоловіка. Оточила дім військами і каже:
— Я увійду всередину, а ви, як почуєте, що розбилася чаша, так і входьте.
Увійшла вона, попросила поїсти, дали їй чашу, ударила вона чашею об землю і розбила її. Кинулося все військо в льох, спіймали всіх басурман і повбивали. Царя звільнили. Сказала дружина:
— Ну, не знай ти ремесла, допомогло б тобі, що ти цар?.. Зарізали б тебе і з’їли. Пішли чоловік з дружиною і зажили щасливо. Після цього цар із царицею дуже піклувалися про ремесла.
Інші казки
- Дев'ять братів
- Три брати і голубка
- П'ять братів і сестра
- Три брати
- Про двох братів, що мали невірних дружин
