Про царевича та про небачену під сонцем красуню
Було те чи не було — жив один цар, і було в нього три сини. У тому царстві була одна небачена під сонцем красуня. Нікому ця красуня не показувалася, і великих грошей коштувало побачити її.Поглянути тільки на одну її руку коштувало десять тисяч, а побачити її всю — видимо-невидимо грошей.
Дуже хотіли сини царя поглянути на цю красуню. Дав їм батько — старшому і середньому — видимо-невидимо грошей, заплатили вони й побачили її. А молодшому не дав цар грошей, так і не побачив він красуні.
Обидно молодшому, засумував він. Пішов. Пішов зовсім з дому, йде, плаче. Зустрічає його один безбородий ошуканець і питає:
— Що це, про що ти плачеш?
— Мої брати бачили небачену під сонцем красуню — дав їм батько грошей, а мені не дав, я й не бачив її зовсім.
Сказав йому безбородий ошуканець:
— Піди купи козу та шило, я покажу тобі небачену під сонцем красуню. Пішов син царя, купив козу, шило і приніс безбородому ошуканцю.
Прийшли вони до дому цієї красуні, колють козу шилом, мучать, ніби хочуть зарізати. Кричить коза. Побігли слуги до цієї красуні, доповіли:
— Вийди, пані, поглянь, як ці чудернацькі козу ріжуть.
Вийшла красуня, і побачив її син царя. Це вперше. Наказала красуня слугам:
— Ідіть і заріжте їм козу як слід.
Пішли слуги, зарізали козу, обдерли її, поклали в казан і поставили на вогонь варити.
Взяв безбородий ошуканець і перевернув казан догори дном. Увійшли знову слуги до небаченої під сонцем красуні, доповіли:
— Вийди, пані, поглянь, як ці чудернацькі м'ясо варять. Вийшла красуня, поглянула й наказала слугам:
— Ідіть, зваріть їм козу як слід.
І вдруге побачив син царя красуню.
Пішли слуги, взяли м'ясо, вимили, поклали в казан, зварили. Як зварилося м'ясо, сіли син царя і безбородий ошуканець, і то один удариться об стіл, то інший; б'ються об гаряче м'ясо, всі губи собі попекли.
Побачили слуги, побігли, доповіли красуні:
— Вийди, пані, поглянь, як ці чудернацькі їдять. Наказала красуня:
— Ідіть, приведіть їх, зробимо добру справу — навчимо їх їсти як слід. Пішли, привели їх до красуні, посадили й нагодували. Став їх після їжі здолавати сон. Валиться вони — то один на того впаде, укладається, ніби на перині, то той на цього.
Наказала красуня слугам:
— Цього безбородого ви візьміть, а іншого я сама укладу. Уклала красуня сина царя, каже:
— Ось як треба лежати. Лежи тихо, не рухайся, а то голову з тебе зніму. Завтра дам тобі трьох мулів, навантажених золотом і сріблом, візьми їх; подвоїш мені це добро — стану твоєю дружиною, а ні — так і ні.
Погнав син царя цих мулів. Сам думає: як бути, як подвоїти все це багатство? Думав, думав, прийшов до продавця хаші й каже:
— Ось тобі мул із усім багатством, а як повернуся, даси мені за те одну голову. Дуже зрадів продавець хаші.
Пішов син царя далі. Віддав іншого мула продавцю мацоні й сказав:
— Повернуся — даси мені миску мацоні.
Пішов далі. Віддав третього мула продавцю мотузок.
— Повернуся, — даси мені гарну мотузку.
Залишився так ні з чим; йде, сумує. Зустрічає одного чоловіка. Питає його той:
— Чого ти сумуєш?
— Тому сумую, що дала мені красуня небаченої під сонцем краси трьох мулів, навантажених золотом та сріблом, і сказала: «Повернеш усього добра вдвічі, піду за тебе заміж». А я все пороздавав: одного мула віддав продавцю хаші, іншого — продавцю мацоні, третього — мотузянику, так і залишився ні з чим.
Сказав той чоловік:
— У такому-то місці стоїть дерево, іди до нього й сховайся, прийдуть туди всі торговці, і старший їх туди ж прийде. Зберуться вони й почнуть говорити про свої прибутки та збитки, а ти підслухай усе й подумай. Надумаєш щось — щастя твоє, а ні — так і ні.
Пішов син царя, знайшов те дерево, заліз на нього й сховався. Прийшли ті торговці, прийшов і їхній старший.
— Ну, як ваші прибутки та збитки? — питає старший. Сказав продавець хаші:
— Я добрий прибуток учора заробив: прийшов до мене один чоловік, дав мула, навантаженого золотом і сріблом, як повернеться, повинен я дати йому одну голову.
— Це ти небагато заробив, — каже старший, — може, він у тебе людську голову вимагатиме? Де ти її знайдеш?
Задумався продавець хаші, пішов. Підходить продавець мацоні.
— А ти що заробив, що працював? — каже йому старший.
— Я учора добрий прибуток мав, — каже продавець мацоні, — прийшов до мене один чоловік, дав мула, навантаженого золотом і сріблом, а повернеться — візьме одну миску мацоні.
— Небагато ж ти заробив! — каже й йому старший. — Може, він у тебе мацоні з людського молока вимагатиме, де ти йому достанеш?
Задумався і цей, пішов.
Підходить третій торговець — мотузяник.
— А ти що заробив? — питає його старший.
— І я учора добре заробив. Прийшов до мене один чоловік, дав мені мула, навантаженого золотом і сріблом, повернеться — візьме одну мотузку.
— Нічого ти не заробив, — сказав і йому старший. — А що, якщо вимагатиме він у тебе мотузку, сплетену з твоїх вусів, ти йому даси?
Задумався і цей, пішов.
Розійшлися всі. Пішов і старший своєю дорогою.
Зліз із дерева син царя й побіг до продавця хаші.
— Ну, давай обіцяну голову. Виносить йому той одну баранючу голову.
— На, бери!
— Ні, — каже син царя, — не згоден я, або давай золота й срібла вдвічі більше, ніж я тобі залишив, або давай людську голову.
Що робити тому? Віддав він золота й срібла вдвічі більше, ніж узяв, і відпустив його. Пішов син царя до мацонщика.
— Давай мені мацоні.
Виніс той йому миску з мацоні.
— Ні, — каже син царя, — давай мені мацоні з людського молока, а ні, так давай вдвічі золота й срібла.
Забрав і в нього золото й срібло і пішов до продавця мотузок.
— Давай мою мотузку.
Дає йому той чудову мотузку.
— Будь ласка, отримайте.
— Ні, — каже син царя, — дай мотузку з твоїх вусів, а ні, так давай вдвічі добра. Забрав і в нього все добро й іде, радіє.
Приніс усе красуні, одружився з нею і зажив щасливо.
Мор там, бенкет тут,
Відсівання там, борошно тут.
Інші казки
