Сонце і дощ

Було у бідняка дві дочки. Одну він видав заміж за пахаря, іншу — за гончара. Минув час. Каже одного разу дружина біднякові:

— Сходи провідай дочок. Дізнайся, в чому вони потребують, чому радіють.

Послухався бідняк дружину. Вирушив навідати старшу дочку, у якої чоловік пахар. Розпитує старий, як життя-буття, який урожай очікується.

— Що тобі сказати? Сам бачиш, яка спека, — відповідає зять-пахар. — Якщо на цьому тижні не піде дощ, то пропадемо — згорить у полі хліб!

Вирушив бідняк до молодшої дочки. Розпитує зятя-гончара про його справи, хвалить за старанність:

— Багато посуду наробив. Продаси на базарі, буде чим жити взимку.

— Як тобі сказати, — каже зять. — Якщо ще тиждень постоїть спека, просохнуть мої миски й глечики. Тоді жодна зима не страшна. А якщо піде дощ, пропадемо зовсім!

Повернувся бідняк додому.

— Ну, як наші дочки живуть-поживають? — питає дружина.

— На цьому тижні або старша дочка у нас піде по світу, або молодша, — відповідає їй чоловік.

↑ Догори

Сонце і дощ

Інші казки