Золодув
Жили на світі дівер із невісткою. Дівер був ледар, нероба, нічого не хотів робити. Цілі дні сидів він біля вогнища, дмухав на попіл та копався в ньому. Прозвали його за це Золодувом. — Гей ти, встань, піди попрацюй, принеси щось у дім, не можу ж я тебе годувати, — докоряє йому невістка.Та ні — сидить Золодув біля вогнища, і ніяк його не виманити з дому. Нарешті на Великдень наш Золодув вибрався до церкви, а коли повернувся, замкнула невістка двері й не впустила його. Випросив Золодув у невістки мішок попелу, шило та свіжий сир і вирушив у дорогу.
Чи багато він ходив, чи мало — не знаємо, а тільки дістався він до великої ріки і побачив на іншому березі величезного діва. Припав дів до води і п'є.
Злякався Золодув, та що вже робити? Іншої дороги він не знав. Іти назад — повернешся до невістки, а ні — так потрапиш діву на сніданок. Думав, думав і придумав: «А ну, пройдуся і підніму пил». Проколов шилом мішок і став ходити, потрушуючи мішком. Посипався попіл, піднявся страшенний пил. Здивувався дів, навіть злякався і каже:
— Гей ти! А ну, якщо можеш, витисни з цього каменя воду, — і кинув Золодуву камінь.
А Золодув дістав із кишені свій свіжий сир і стиснув його, полилася вода струмком. Здивувався дів, а Золодув кричить:
— Ану, виходь сюди, посади мене на плече і перевези на той бік, боюсь ноги замочити.
Дів одразу перейшов ріку, посадив Золодува на спину і каже:
— О, та який же ти легкий!
— Це тому, що я однією рукою за небо тримаюсь, а якщо відпущу, то й з місця мене не зрушиш.
— Ану, відпусти, — сказав дів.
Дістав Золодув шило і встромив його діву глибоко в потилицю. Дів почав кричати і благати:
— Візьмись знову за небо, не витримаю!..
Перейшли на інший берег. Став дів кликати Золодува до себе в гості. Злякався Золодув, але робити нічого, пішов.
Прийшли до діва. Дуже сподобалося Золодуву діве житло. Бачить він — величезний кеці приставлений до вогнища. Пішов дів готувати обід, а гостю доручив придивитись за хлібом, щоб не підгорів.
Бачить Золодув — підгоряє хліб з одного боку, захотів повернути його. Тільки він торкнувся кеці, як той перекинувся, і опинився Золодув під ним. Як не намагався Золодув, не зміг вибратися з-під гарячого кеці. Прийшли всі діви, бачать: лежить їх гість під кеці, здивувалися.
— Ти чого туди забрався? — питають.
— Живіт у мене розболівся, — каже Золодув, — вирішив прикласти гарячий кеці, може, допоможе. Але тепер мені краще, заберіть його, — наказав він.
Витягли його ледве живого з-під кеці.
Сіли за стіл. Випили все вино, взяв один дів черпак і каже гостю:
— Будь братом, піди принеси вина, у дворі чан заритий.
З трудом витягнув Золодув величезний черпак, вийшов і зник. Не дочекалися діви вина, вийшли у двір, бачать — тримає Золодув заступ і відкопує чан.
— Ти що робиш?
— Краще витягнути весь чан, нап'ємось на славу, а то що так, крихітним черпаком, таскати — набридне.
Подумали діви: «Ми дев'ять братів, порожній чан ледве зарили, а він один хоче викопати його, повний вина, і перенести».
Діви самі наповнили черпак і внесли в дім. Чхнув раптом один дів за столом, і наш Золодув миттю підлетів до стелі. Поглянули діви — чіпляється їх гість за балку в стелі.
— Гей, чоловіче, чого ти туди забрався?
— Як ти смієш чхати при мені? — кричить Золодув. — Ось витягну цю батог і всі боки тобі поламаю.
Діви остаточно перелякалися: «Ми, дев'ять братів, ледве втягнули цю балку, а він її батогом називає».
Зі страху повскакували всі і розбіглися.
А Золодув зліз із трудом по балці, побачив, що нікого не лишилося, і став господарем усього дівого добра.
Біжить старший дів лісом, назустріч йому лисиця:
— Гей, діве, що з тобою, куди біжиш?
— Як куди? Прийшов до нас один чоловік, ледве не з'їв усіх! — І розповів дів усе про того чоловіка.
— Це ж Золодув, жалюгідний чоловік, тільки й уміє, що копатися в попелі. Невістка його з дому вигнала. Я їх добре знаю. Весь їх курник розорила. Ходімо, чим тебе налякав цей боягуз?
— Ні, ні, не вірю тобі. Загубиш!
Довго умовляла лисиця діва; вирішив нарешті дів, щоб не зрадила лисиця, прив'язати її до себе мотузкою.
Так і повернувся дів у свій дім на мотузці.
Злякався Золодув, як побачив їх, але що було робити? Вийшов на поріг і кричить:
— Ах ти, ошуканко, що ти везеш одного діва, коли мала мені дванадцять привести! Дів, як почув, кинувся тікати, потягнув за собою мотузку. І лисицю всю покалічив,
і сам ледве ноги врятував.
А Золодув зібрав усе діве багатство, навантажив на верблюдів і вирушив до своєї невістки.
Там залишив я мор,
Тут застав бенкет.
Там розсипав попіл,
А тут знайшов борошно.
Інші казки
