Три брати та лисий плут

Жили на світі, а може, й ні, три брати. Старші були простодушними, а молодший — кмітливий. Батько залишив їм багато золота та всякого добра. Перед смертю він наказав синам ніколи не мати справ з лисими людьми, нічого в них не купувати. До міста вони не їздили і лисих на власні очі не бачили. Але ось одного разу в них закінчилася сіль.

Зібрався старший брат до міста за сіллю. Навантажив на осла хурджини з золотом — не знає простак, скільки коштує сіль — і вирушив у дорогу.

Зустрівся йому лисий плут.

— Здорово!

— Здорово!

— Куди їдеш, брате?

— До міста, золото на сіль міняти.

— Давай зі мною мінятися, у мене скільки завгодно.

— Ні, не хочу. Батько наказав не мати справ з лисими.

— Не хочеш — не треба, — каже лисий. — Примушувати не буду!

Поїхав простак далі. А плут обігнав його іншою дорогою і знову опинився перед ним. Привітався.

— Куди путь тримаєш? — питає він простака.

— Іду до міста за сіллю.

— Купи сіль у мене.

— Ні, не можу, батько не велів у лисих купувати.

— У кого ж ти купиш сіль? — дивується плут. — Тут усі лисі живуть!

Все одно не хоче простак купувати сіль у нього.

— Буде по-твоєму, не хочеш — не купуй. Давай я тобі загадку загадаю, — каже лисий. — Відгадаєш — дам тобі солі й верблюда в додаток. А не відгадаєш — віддаси мені осла й хурджини з золотом.

Погодився простак.

— Є в мене цесарка. Піде вранці до лісу, знесе яйце, а ввечері, дивлюся, удвох повертаються, і обидва — цесарка і яйце — кудахчуть. Що б це значило?

Довго ламав голову простак — не зміг відгадати загадку. І залишився ні з чим. Правда, пожалів його лисий, дав йому фунт солі.

Повернувся додому старший брат засмучений, нічого не розповів братам.

Поїхав до міста за сіллю середній брат. Навантажив на осла хурджини з золотом і вирушив у дорогу. Дорогою зустрівся йому той самий лисий плут.

— Здорово, брате! Куди путь тримаєш?

— До міста, золото на сіль міняти.

— Навіщо до міста їхати, я тобі обміняю.

— Ні, — каже середній брат, — не можу порушити наказ батька. Не велів він мати справ з лисими.

— Не хочеш — не треба. Примушувати не буду!

Відійшов від нього плут, пробіг коротким шляхом і знову опинився перед середнім братом. Привітався.

— Куди їдеш, брате?

— До міста за сіллю.

— Купи в мене.

— Не можу, не велів батько у лисих купувати.

— У кого ж купиш? Тут навколо лисі живуть.

Все одно не хоче простак купувати в лихого сіль.

— Буде по-твоєму, не хочеш — не купуй. Давай я тобі загадку загадаю, — каже лисий. — Відгадаєш — дам тобі солі й верблюда в додаток. Не відгадаєш — твій осел і хурджини з золотом дістануться мені.

Погодився простак. І загадав йому лисий ту саму загадку.

Не відгадав простак загадку. Довелося віддати лихому плутові і осла, і золото. Правда, пожалів його плут, дав йому фунт солі.

Повернувся середній брат додому, нічого братам не розповів.

Здивувався молодший брат, чому старші так мало солі привозили.

Навантажив він на осла хурджини з дорогоцінним камінням і вирушив до міста.

Дорогою йому зустрівся той самий лисий плут. Привітався.

— Куди путь тримаєш?

Молодший брат відповів йому так само, як і старші. Не захотів мінятися з лисим.

Відстав від нього плут, побіг іншою дорогою і знову опинився перед мандрівником. Привітався.

— Куди путь тримаєш?

— До міста за сіллю.

— Навіщо тобі так далеко їхати? Давай я тобі загадку загадаю. Відгадаєш — дам тобі солі цілий пуд і верблюда в додаток. Не відгадаєш — заберу в тебе осла й хурджини з камінням.

Погодився хлопець.

— Є в мене цесарка. Піде вранці до лісу, знесе там яйце, а ввечері, дивлюся, удвох повертаються — цесарка і яйце, — і обидва кудахчуть. Що б це значило?

— Ти диви, зовсім як у нас! — посміхається кмітливий. — І в нас цесарка щодня до лісу ходить і з яйцем повертається. А про що вони кудахчуть, підемо запитаємо в наших бджіл, вони стережуть у лісу і твою, і мою цесарку.

Бачить плут, не провести йому цього мандрівника, не задурити йому голови казками. Довелося йти додому, привести верблюда з мішком солі.

Віддає лисий хлопцеві все, що обіцяв, а сам шепоче верблюдові на вухо:

— Як будеш проходити болотисте місце, лягай, не вставай. А якщо змусить піднятися, не заходь у хлів, роздуй боки так, щоб не пройти. Прожене він тебе, і прибіжиш до мене.

Погнав молодший брат верблюда й осла додому. Попалося їм на дорозі болотисте місце. Ліг верблюд у багнюці й лежить. Кмітливий хлопець нічого не сказав. Сів спокійно на тин біля дороги, закурив люльку.

Ішов повз мандрівник.

Привітався з ним молодший брат і каже:

— Зроби ласку, як підеш через наше село, скажи моїй дружині такі слова: «Може, пощастить мені, народиш ти дитину. Може, пощастить, і буде в мене син. Може, пощастить, і виросте мій син. А коли син виросте, пошли його до мене з візком — верблюд у мене в багнюці застряг. Навантажу верблюда на візок, відвезу додому».

Перелякався верблюд: «Здохну з голоду, поки його син за мною на візку приїде, а може, і зовсім не приїде, якщо не народиться!» Скочив верблюд і закрокував уперед.

Дістався молодший брат додому і став заганяти верблюда в хлів. Роздув верблюд боки, ніяк не влізе.

— Дайте-но мені сокиру, брати! — кричить хлопець. — Дуже вже велике в верблюда черево, обрублю трохи з боків.

Бачить верблюд — з таким господарем жарти погані. Видихнув повітря і покірно пішов у хлів.

Горе — там, щастя — тут, солодких снів і вам, і нам.

↑ Догори

Три брати та лисий плут

Інші казки