Три брати
Жили три брати. Вони були дуже бідні. Наймолодший із них був і найдобрішим.Одного разу брати спекли кожен по кукурузному хлібу та вирушили шукати щастя. Коли вони проголодалися, то сказали молодшому:
— Давай спочатку з’їмо твій хліб, а потім і ми з тобою поділимося.
Погодився молодший, і всі троє поділили його хліб.
Потім, коли молодший захотів їсти і попросив у братів, ті нічого не дали йому, побили і прогнали.
Пішов молодший брат мандрувати сам. Ходив, ходив і дійшов до одного поля. На полі стояв старий замок, а біля замку росли інжирове дерево й осика.
Підійшов юнак до інжирового дерева, наївся, ліг там же на траву й задрімав.
Тієї ж ночі до замку підійшли ведмідь, вовк і шакал.
Шакал сказав:
— Що ж ми мовчимо, давайте розкажемо щось.
Ведмідь сказав:
— У мене є що розповісти. У Трапезунді всі страждають без води, але там біля стіни стоїть одна чинара, якби її хто викопав, одразу з’явилася б вода.
Вовк сказав:
— Єдиний син царя хворий: слабшає з кожним днем і не росте. Ніхто не може йому допомогти. Але в царській отарі є одна вівця без плям; якби в шкуру цієї вівці завернули хворого, то він одразу одужав би і виріс.
Шакал сказав:
— Біля коренів осики, що ось тут росте, заритий скарб. Кожного ранку, на сході сонця, три миші виносять скарб нагору сушити. Якби хто знав це і вбив тих мишей, все це багатство дісталося б йому.
Молодший брат усе добре почув і запам’ятав.
На ранок ведмідь, вовк і шакал пішли.
Як тільки зійшло сонце, з’явилися три миші й винесли скарб посушити. Побачили вони юнака, злякалися й утекли. І свій скарб кинули. Так юнак оволодів незліченним багатством.
Збудував він собі прекрасний палац, поселився в ньому, а потім вирушив до Трапезунда. Там він знайшов старійшин міста і з їхньої згоди відкрив воду. І тут він отримав багато дорогих подарунків.
Після цього він прийшов до царя, щоб вилікувати йому сина. Підійшов до палацу і каже царедворцям:
— Хочу бачити царя.
Царю повідомили.
— Це, мабуть, голодний, нагодіть його, — наказав цар.
Але юнак сказав царедворцям:
— Я не хочу ні їсти, ні пити. Хочу вилікувати царського сина.
Повідомили царю, цар наказав:
— Він, мабуть, хоче грошей, дайте йому.
Але молодший брат сказав:
— Я ні в грошах, ні в чому іншому не потребую. Кажу вам, хочу вилікувати царського сина.
Тепер його з великою пошаною ввели до царя, якому він і повідомив:
— Государю, у твоїй отарі є одна вівця без плям, накажи привести її.
Привели вівцю. Він її зарізав, завернув у її шкуру хворого, і той за тиждень і одужав, і виріс, перетворився на юнака з вусами і бородою.
Цар був безмірно радий, він багато обдарував рятівника свого сина.
Повернувся юнак додому і став жити у своєму палаці.
Одного разу прийшли до нього брати. Він гарно прийняв їх, нагодував, напоїв і сказав:
— Чому ви мене тоді прогнали? Я не серджусь на вас. Ви погано вчинили зі мною, а я все ж не загинув і гарно повів свої справи.
Брати запитали його:
— Як же ти так розбагатів?
Розповів він їм усю правду, багато обдарував їх, і пішли брати. Пішли вони до того замку, наїлися інжиру і лігли на траві.
Прийшли ведмідь, вовк і шакал.
Шакал сказав:
— Що ж ми мовчимо? Давайте розкажемо щось!
Ведмідь сказав:
— У Трапезунді, де не було води, тепер її вдосталь.
Вовк сказав:
— Єдиний син царя, що був хворий і не ріс, тепер перетворився на бородатого чоловіка.
Шакал сказав:
— Під цією осикою, де був заритий скарб, хтось забрав його і всіх мишей перелякав. Треба оглянутися, чи немає тут людини, як би і з нами чого не сталося.
Стали шукати. Знайшли братів і з’їли обох.
Залишився на світі один молодший брат. Знайшов собі гарну дівчину, одружився.
І сам із дружиною щасливо жив, і іншим завжди допомагав.
Інші казки
