Заєць-боягуз, вовк-дурень і хитра лисиця

Жив-був заєць-боягуз. От якось він відпочивав під дубом. На дуб сіла ворона і кинула вниз жолудь. Жолудь влучив зайцю в лоб. Перелякався боягуз, підскочив і помчав що є сили: подумав, що небо падає і йому на голову впав уламок.

Біжить він, а назустріч вовк:

— Ти куди, зайцю?

— Біжи, брате! Небо падає!

Повірив дурний вовк і помчав разом із зайцем.

Назустріч їм лисиця. Помчалася разом з ними, навіть не запитала, куди й навіщо.

Біжать утрьох. Добігли вони до схованки й сховалися. Місце сховане, тільки їсти нічого.

Проголодався вовк і з'їв зайця. На час утамував голод. І знову захотів їсти, став поглядати на лисицю.

Здогадалася лисиця, що у вовка на думці, і вирішила його перехитрити. Озирнулася — бачить: сорока на дереві. Показала на неї вовку й питає:

— Слухай, сірий, хочеш стати строкатим, як сорока? Тоді тебе люди не впізнають!

— Хочу, — каже вовк.

— Підемо до річки, там завжди буйволи лежать у воді. Загриземо одного, проліземо крізь тушу й станемо строкатими.

Пішли вздовж річки, натрапили на буйвола й загризли його.

— Давай тепер проліземо крізь тушу, — каже лисиця, — і станемо строкатими, строкатішими за сороку.

— Гаразд, тільки ти лізь першою, — погодився вовк. Просунула лисиця палицею тугу так, щоб сама пролізти. Розбіглася хитра і проскочила крізь дірку. Розбігся вовк, сунув голову й застряг — ні туди, ні сюди! Схопила лисиця палицю й давай бити вовка. Завив вовк, та хто йому допоможе!

Так загинув дурний вовк. А хитра лисиця наїлася вдосталь буйволятини й утекла в ліс.

Ось і казці кінець.

↑ Догори

Заєць-боягуз, вовк-дурень і хитра лисиця

Інші казки