Лисиця, півень, баран і пташка
Лиса, півень, баран і пташка побраталися. Пішли разом. Дорогою застала їх ніч. Влаштували вони привал, розвели багаття. Сказала лисиця півню:— Півнику, ходіть поборемося.
Почали вони боротися. Відірвала лисиця голову півню і проковтнула її. Потім і барана з'їла. Сказала їй тоді пташка:
— Лисичко, я вся — одне лише сало, роззяви пащу, я сама тобі в рот влічу, так цілком мене й проковтнеш.
Роззявила лисиця пащу, схопила пташка палаючу головешку і вбила її лисиці в рот. Весь рот їй обпекла, а сама полетіла. Залишилася лисиця ні з чим.
Летить пташка, бачить — двоє людей собаку б'ють. Підлетіла вона, каже:
— Віддайте мені цього собаку, просіть за нього що хочете. Сказали їй:
— Тільки позбав нас від цього собаки, самі дамо тобі що хочеш. Повела пташка собаку. А собака голодний.
Сказала пташка:
— Бачиш, старі жінки мацоні їдять? Я підлечу, стану літати біля них, поганяться вони за мною, а ти підійди та їж їх мацоні.
І справді, відвернула пташка старих, — наївся собака мацоні. Наситився собака, і повела його пташка далі.
Побачили лисицю. Сховала пташка собаку, підлетіла до лисиці, кричить:
— Здорово, лисичко! Як твій рот, зажив? Каже лисиця:
— Рот-то зажив, та падла ніде нема, їсти нічого.
— Ходімо зі мною, — покликала пташка, — я знайду тобі падло. Поклала собаку біля дороги й навчила:
— Лежи, як мертвий, а як прийде лисиця та візьметься за тебе, схопи й всю шкуру з неї здері.
Прийшла лисиця, схопила за хвіст собаку, а собака схопився і всю шкуру з неї здер.
Мор там, бенкет тут,
Відсів там, борошно тут.
Інші казки
