Багате придане
Захотіла Метелиця-Борея вийти заміж. Полетіла вона до Сірокко – південного вітру – і каже: – Дон Сірокко, чи не хочеш ти на мені одружитися?А Сірокко про одруження й не думав. Він любив вільне життя. То в Африку злітає, то над морем носить – нащо йому дружина! Тому він відповів: – Е, донно Борео, коли двоє бідняків одружуються, багатішими вони не стають. У мене нічого нема, і ти посагом не багата.
– Як це не багата! – образилася Борея. – У найбагатшого короля нема стільки золота, скільки в мене срібла.
І тут Борея взялася дути з усіх сил, так що аж дух захопило. Ну, а кожному відомо, що буває, коли задує Метелиця-Борея. Дмухала вона три дні та три ночі. Покрила снігом пагорби й долини, припорошила дахи будинків і дерева. Блищать на сонці сніжинки, іскриться іній, ніби чисте срібло.
– Ну, що, дон Сірокко, чи бідне в мене посаг? Чи мало в мене срібла?
Сірокко нічого не відповів, лише усміхнувся і теж взявся дути. Дмухав він лише один день і одну ніч. І розтопив увесь сніг до останньої сніжинки. А потім питає:
– То як, донно Борео, підеш за мене заміж?
– Що ти! Що ти! Мені потрібен чоловік ощадливий. А ти все моє посаг за одну добу промотав. Не піду за тебе.
Відтоді Борея розсипає своє срібло лише тоді, коли Сірокко носить десь далеко.
Інші казки
- Прекрасна Розалінда
- Людина, яка виходила лише вночі
- Массаро Правда
- Королівський сокіл
- Таємниця Флоріо
