Дурман-трава
Настала ніч мандрівного торговця в дорозі. Ось він і завернув у сільську тратторію. Торговець поставив у куток короб, у якому носив товари, і попросив господиню приготувати вечерю.Господиня пішла на кухню, щоб підсмажити яєчню зі свининою. Розпалює хмиз у вогнищі, а сама думає: «Хотіла б я знати, що у постояльця в коробі».
Смажить яєчню, а про себе примовляє: «Короб, мабуть, повний усякої всячини. Коли його торговець у кут ставив, підлога аж здригнулася».
Подає господиня сковороду постояльцю, а сама на короб поглядає. «Який кому прок з цього короба! Одна господиня стрічку купить, інша – пряжку... Весь товар і розійдеться по дрібницях. А якби все це да в одні руки... У мої, наприклад!»
Тим часом постоялець з’їв яєчню, витер сковороду шматочком хліба і задрімав тут же на лавці.
А господиня побігла до чоловіка і зашепотіла:
– Ох, якби ти знав, чого тільки немає в коробі у торговця! І тобі на куртку та штани вистачило б, а про мене й казати не варто! Я б собі пошила плаття! Як зробити, щоб торговець пішов, а короб залишився?
– Нічого простішого, – відповів чоловік. – Підлий йому настою дурман-трави. Хто хоч крапельку цього настою вип’є, у того пам’ять так і відіб’є. Постоялець піде, а короб забуде. Ось він нам і дістанеться.
Дружина дуже зраділа. Побігла вона на луг, назбирала дурман-трави, заварила її в чайнику і влила у келих вина три краплі настою.
А торговець усе спить та спить на лавці. Господиня розбудила його і каже:
– Прокидайтеся, синьйоре, я вам принесла келих вина.
– Та я ж вина не замовляв, – здивувався торговець.
– У нас у тратторії такий порядок, – пояснила господиня, – хто замовить яєчню, той безкоштовно отримує і вино.
– Хороший у вас порядок! – вигукнув торговець і залпом випив келих.
Потім він ліг зручніше і знову захрапів.
Господар і господиня теж лігли, але сон до них не йшов. Усю ніч вони шепотілися, як розпорядяться несподіваним багатством. Заснули обоє тільки під ранок. А прокинулися від того, що сонце так і било їм у вічі.
Господиня встала, заглянула в кімнату, де спав постоялець, і почала лаяти чоловіка.
– До сивих волос дожив, а все чужим оповідкам віриш і мені голову морочиш. Старий ти дурень! Скажи, що твоя дурман-трава варта! Немає ж короба, забрав його постоялець.
– Ну, короб забрав, – значить, щось інше забув, – сказав чоловік. – Дурман-трава свою справу обов’язково зробить.
– Та кажу тобі, – нічого він не забув! – закричала дружина.
– Не може цього бути, – твердив чоловік, – раз відвару хлинув, повинен забути.
Тут дружина ляснула себе по лобу.
– Так воно і є!
– Ось бачиш, я правий, – сказав задоволений чоловік. – Що ж він таке забув?
– Забув заплатити за вечерю та нічліг, ось що він забув!
Інші казки
