Гроші роблять усе
Жив колись молодий принц, у якого скарби були невичерпні, як море. І задумав він збудувати собі палац – якраз навпроти палацу самого короля, але ще красивіший. Коли палац був готовий, принц наказав викарбувати на воротах напис: «Гроші роблять усе».Якось король прогулювався, і цей напис впав йому в очі. Король наказав негайно покликати до себе принца; той нещодавно оселився в місті і ще не був представлений при дворі.
– Вітаю! – сказав йому король. – Палац, який ти збудував, – справжнє диво. У порівнянні з ним мій здається хатиною! Вітаю!.. Але скажи, це ти наказав зробити напис: «Гроші роблять усе»?
Юнак почав розуміти, куди завело його марнославство.
– Мій державцю! – відповів він. – Якщо вашій величності напис не подобається, я накажу негайно зіскоблити його!
– Ні, навіщо ж! Поясни мені лише, що означає цей напис? Ти вважаєш, що за допомогою своїх грошей зміг би вбити мене?
Принц зрозумів, чим це пахне.
– О-о! Ваша величність, пробачте мені... Я негайно знищу цей напис! А якщо вам не подобається палац, одне ваше слово, і я перетворю його на щебінь.
– Я ж сказав, що подобається. Нехай собі залишається. Але якщо ти вважаєш, що з грошима все можливо, доведи мені це. Даю три дні строку, постарайся за цей час поговорити з моєю дочкою. Зможеш – одружися з нею. Не зможеш – накажу відрубати тобі голову.
Згоден?
Розпач охопив принца. Він не їв, не пив, не спав, день і ніч думаючи лише про одне: як врятувати свою голову. Побачити дочку короля не було жодної надії – вона жила в замку під охороною ста солдатів. На другий день принц сів писати заповіт.
Прийшла того дня до юнака його годувальниця, стара нянька. Вона доглядала за ним, коли він був дитиною, і принц залишив її жити в палаці. Побачивши його сумним, старушка запитала, що з ним. Слово за слово він розповів їй, у яку біду потрапив.
– Ну і що ж, – промовила нянька. – Ти вирішив, що все пропало? Їй-богу, смішно!.. Доручи це мені!
Вона тут же закльовзала до найвідомішого в місті майстра срібних справ і наказала йому зробити порожнього срібного гусака, трохи більшого за людину. І щоб гусак цей міг відкривати і закривати дзьоб, і щоб обов’язково був готовий до завтрашнього дня.
– До завтрашнього дня? Ти з глузду з’їхала! – скрикнув майстер.
– Обов’язково до завтрашнього дня! – І старуха показала великий гаманець із золотими монетами. – Візьми завдаток, а завтра я вручу тобі решту.
Майстер навіть рота роззявив від здивування.
– Ну, це інша справа, – вимовив він. – Можна постаратися.
Наступного дня гусак був готовий – не гусак, а диво.
Старуха і каже принцу:
– Візьми свою скрипку та лізь усередину гусака. Як тільки ми вийдемо на вулицю, починай грати.
І ось вони вирушили містом. Старуха тягла за стрічку срібного гусака. Принц, сидячи всередині, грав на скрипці.
Люди від здивування роти роззявляли. Усі поспішали подивитися на диво.
Чути дійшов слух про срібного гусака до замку, де жила дочка короля, і попросила вона у батька дозволу поглянути на старуху з гусаком.
– Завтра закінчується строк, даний хвалькуну, тоді скільки хочеш виходи на вулицю і дивися на гусака.
Але принцеса вже чула від когось, що наступного дня старуха з гусаком покидає місто. Щоб донька змогла його побачити, довелося королю дозволити внести гусака до замку. Цього тільки й треба було старій няньці.
Як тільки принцеса залишилася наодинці з срібним гусаком і стала, наче зачарована, слухати музику, що лилася з його дзьоба, гусак раптом розкрився, і звідти вистрибнув чоловік.
– Не лякайтеся, – сказав він. – Я той принц, який має поговорити з вами, щоб завтра вранці не втратити голови за наказом вашого батька. Ви врятуєте мене, якщо скажете, що говорили зі мною...
Наступного дня король наказав покликати принца.
– Ну як? Допомогли тобі гроші поговорити з моєю дочкою?
– Так, ваша величність, – відповів юнак.
– Запитайте у неї самі.
Покликали принцесу, і вона розповіла, що юнак знаходився всередині срібного гусака, якого король сам дозволив внести до замку.
Зняв король свою корону і надів її на голову принца.
– У тебе є не лише гроші, але й тонкий розум. Так будь же щасливий – я віддаю тобі в дружини свою доньку.
Інші казки
