Людина, яка виходила лише вночі
У давні часи жив бідний рибалка з трьома дочками на видані.Один хлопець хотів одружитися з однією з дочок. Але цей хлопець виходив з дому лише вночі, і люди його уникали. Старша дочка категорично відмовилася вийти за нього; середня навіть слухати не хотіла про нього; а молодша погодилася.
Весілля відбулося вночі. І як тільки молоді залишилися наодинці, чоловік каже:
– Відкрию тобі таємницю: я зачарований. Лише вночі я людина, а вдень я приречений бути черепахою. І щоб позбутися цього чарівництва, є лише один спосіб: після весілля я маю розлучитися зі своєю дружиною і вирушити в навколосвітню подорож, вночі в образі людини, а вдень у вигляді черепахи. Якщо до мого повернення ти залишишся мені вірною і заради любові перенесеш усі негоди – злі чари розвіються, і я назавжди набуду людського вигляду.
– Я готова, – відповіла дружина.
Тоді чоловік надів їй на палець перстень з алмазом і сказав:
– Цей перстень у всьому тобі допоможе. Але користуйся ним для добрих справ.
Зайнялася зоря, і чоловік перетворився на черепаху. Повільним черепашачим кроком він вирушив навколо землі. А молода дружина пішла до міста шукати роботи. Дорогою їй зустрілася жінка з хлопчиком, який безперестанку плакав.
– Дайте мені малюка на руки, я його заспокою, – сказала вона матері.
– Добре, якщо б вам це вдалося, – відповіла та. – Він плаче цілими днями.
– Чарівна сила алмаза, – прошепотіла молода жінка, – нехай хлопчик сміється, танцює і стрибає.
І в цю ж мить хлопчик засміявся, почав танцювати і стрибати.
Потім вона зайшла до пекарні і звернулася до господарки:
– Візьміть мене на роботу – не пошкодуєте... Господарка погодилася, і молода жінка взялася за справу, примовляючи:
– Чарівна сила алмаза, нехай усі приходять за хлібом лише до цієї пекарні, поки я тут працюю!
З того дня покупців не було кінця. Одного разу до пекарні зайшли троє молодих міщан, побачили молоду красуню і закохалися в неї.
– Відчини мені вночі двері, – сказав один, – дам тисячу франків.
– А я, – каже другий, – дві тисячі.
– А я, – три... – випалив третій.
Вона взяла гроші у третього і вночі тихенько впустила його до пекарні.
– Почекай, – прошепотіла жінка, – я тільки поставлю тісто. – А потім: – Зроби ласку, поміси трохи.
Чоловік взявся місити і місив, місив аж до самого світанку. Ця чарівна сила алмаза не дала йому відірватися від тіста.
– Ну нарешті впорався! Довго ж ти возився, – посміхнулася жінка і вигнала гостя геть.
Потім вона погодилася впустити другого чоловіка, взяла дві тисячі франків і попросила:
– Подуй трохи на вогонь, щоб піч не згасла.
Дув бідолаха, дув на вогонь... Щоки його роздувалися, як ковальські міхи. Чарівна сила каменя так і не дозволила йому відійти від печі до світанку.
– Прийшов до мене, а всю ніч вогонь роздував, – докорила його вранці жінка, – гарний, нічого сказати, – і вигнала геть.
Наступної ночі вона впустила того чоловіка, який обіцяв їй тисячу франків.
– Я поставлю тісто, – сказала вона йому, – а ти закрий двері.
Чоловік закрив двері, але чарівна сила каменя розчинила їх. І так всю ніч до світанку він закривав двері, а вони знову розчинялися.
– Ну що, закрив ти нарешті двері? А тепер відчини і йди геть.
Розгнівалися троє чоловіків і подали до суду. У ті часи були не тільки стражники-чоловіки, були також стражниці. Вони-то й арештовували жінок. І ось до пекарні підійшли чотири стражниці, щоб заарештувати винну.
– Чарівна сила алмаза, – прошепотіла вона, – нехай стражниці посвариться і б'ються до ранку.
От стражниці й давай люто бити і дряпати одна одну.
На пошуки стражниць, які довго не поверталися з арештованою, були послані чотири стражники.
Жінка побачила їх, і чарівна сила алмаза змусила всіх четверых грати в чехарду: один підставляє зігнуту спину, а інший козлом стрибає через нього і підставляє спину третьому...
Тут до дому підповзла черепаха. Це був чоловік, який обійшов навколо землі. Ледь черепаха побачила нашу жінку, як тут же перетворилася на прекрасного чоловіка.
Таким він і залишався до кінця своїх днів...
Інші казки
