Принцеса-кобра
Жили колись король із королевою, і народилася у них дочка. Радів король, раділа королева, але недовго тривало їхнє щастя. З'явилася у палаці стара відьма і перетворила маленьку принцесу на кобру, наклала на неї закляття: лише тоді повернеться до неї людський вигляд, коли доторкнеться вона до тіла новонародженої дитини. Вислизнула золотиста змійка з колиски і зникла. А жив у тих краях бідний селянин із донькою. Щодня ходила дівчинка на луг пасти овець. І ось одного разу побачила вона в траві золотисту змійку, таку милу! Дівчинка схилилася над нею і приголубила. А маленька кобра і каже їй людським голосом:— Візьми мене до себе жити, я тебе віддячу. Тільки не показуй мене нікому.
Так пастушка і зробила: віднесла змійку додому, сховала і годувала її молоком вранці й увечері потай від батька з матір'ю. Час минав, дівчинка росла, і кобра росла. Ось якось каже змійка своїй подружці: попроси, мовляв, батька поїхати до міста і купити скриню — наряди складати. Селянин любив свою доньку і рад був їй у всьому догодити, тому назавтра ж вирушив до міста і купив велику скриню. Повернувся додому, відкрив — аж там повно золота і дорогоцінних каменів. Зрадів селянин, купив землі, збудував великий прекрасний палац, і стали вони жити в достатку, а доньці його, яка до того часу стала чарівною дівчиною, більше не доводилося пасти батькове стадо. Цілими днями грала вона з улюбленою змійкою, яку поселила у новій скрині. Одного вечора кобра і каже:
— Приготуй-но собі на завтра найкращу сукню, бо зранку почнеться в цих краях королівське полювання, і принц проїде повз твій дім.
Так і сталося. Вранці виїхав принц на полювання зі своєю свитою і дуже здивувався, коли побачив перед собою чудовий палац. Під'їхав принц ближче, заглянув у вікно, а там дівчина, струнка і прекрасна. Тут принц у неї і закохався. Вийшов до нього батько дівчини, запросив у дім і прийняв усіх із почестями й частуванням. Погостив принц у палаці і вирушив додому, але втратив він спокій, бо всією душею полюбив прекрасну дівчину. А кобра і каже:
— Чекай, подружко: через три дні прибуде сюди король сватати тебе за свого сина.
І знову сталося, як сказала змійка. На третій день приїхав король з усім своїм двором — побажав поглянути на господарську доньку. І так вона йому сподобалася, що він одразу попросив її в дружини своєму синові. Батько дівчини із радістю погодився, і призначили вони день весілля. Ось напередодні весілля кобра і каже нареченій:
— Завтра повезуть тебе до міста в королівській кареті. Посади мене у скляну шкатулку і візьми із собою.
Так дівчина і зробила. А принц побачив у кареті шкатулку із золотистою змійкою і давай із нею грати. Змійка в шкатулці крутиться, танцює, а принць милується. Зовсім небагато залишалося шляху до королівського палацу, коли закрутилася кобра в шкатулці і давай рости, рости, тріснуло тут скло і розлетілася шкатулка на дрібні уламки. Не встиг принц очуматися, як посунулася кобра нареченій на груди і прошепотіла їй:
— Прощай, подружко! Ось настане час народження твоєї дитини, відчини навстіж віконце в сад і нічого не лякайся. — Із цими словами кобра вислизнула з карети і зникла. Кинувся принц до нареченої, питає, чи не вкусила її страшна кобра.
— Ні, ваша високість, — усміхнулася дівчина. — Змійка давно вже живе в моєму домі і ніколи не завдавала мені зла.
Тим часом доїхали вони до королівського палацу. Того ж дня відгуляли веселе весілля, і зажили молоді дуже щасливо. Вікно в кімнаті принца і принцеси виходило в сад. Часто по вечорах сиділи вони біля відкритого вікна і чекали, чи не з'явиться золотиста змійка, але вона не з'являлася. І ось настав день, коли народилася у принцеси дитина. У ту ж мить почулося шипіння, і в відчинене вікно вповзла величезна кобра. Усі, хто був у кімнаті — і лікарі, і служниці, — у жаху кинулися геть. А кобра посунулася до принцеси, яка тримала на руках дитину. Увійшов у кімнату стурбований принц, і що ж він бачить? Дружина його весело усміхається, а поруч стоїть гарненька дівчина і тримає на руках новонародженого хлопчика. Тут і король із королевою прийшли. Дівчина і каже:
— З мене спали злі чари, знову стала я людиною. Тепер би знайти мені своїх батьків. Зла чаклунка розлучила мене з ними, перетворила мене на жахливу кобру.
Зраділи король із королевою, кинулися обіймати принца й принцесу. А потім у палаці був великий бенкет. І я там був, та тільки не їв і не пив.
Інші казки
