Саламанський виноград
Жив-був король, і була в нього дочка-наречена надзвичайної краси. А в його сусіда, теж короля, було троє молодих синів. І всі троє закохалися в принцесу.– Для мене ви всі однакові, – сказав братам батько принцеси. – Нікому з вас я не можу віддати переваги. Але щоб ви не сварилися через руку моєї дочки, вчинимо так. Вирушайте мандрувати світом. Хто з вас через півроку повернеться з найкращим подарунком, той і стане моїм зятем.
Вирушили брати в дорогу, і там, де велика дорога розходилася на три, розсталися.
Минув один місяць, другий, третій, а старший брат все ще не знайшов подарунка, гідного прекрасної нареченої.
І ось уже йшов шостий місяць, як раптом принц, перебуваючи в одній дуже далекій країні, де він зупинився в готелі, почув гучний голос:
– Килими, килими наймайстернішої роботи!
Принц виглянув у вікно, а торговець йому й каже:
– Чи не хочете купити чудовий килим?
– Тільки килима мені й не вистачає, – усміхнувся принц. – У моєму палаці стільки килимів, що їх стелять навіть на кухні.
– Але таких килимів, із секретом, ви ніде не знайдете.
– А що ж це за секрет?
– Стоїть сісти на мій килим, як він підніметься в повітря. За день ви можете пролетіти сто миль!
У захваті принц клацнув пальцями.
– Це саме те, що мені потрібно! Скільки ж ви хочете, люб’язний?
– Сто скудо, ні більше, ні менше.
– Тож по рукам, – сказав принц і відлічив сто скудо.
Ледь він ступив на килим, як той пташкою злетів до хмар, помчався над горами й долинами й опустився біля готелю, де брати домовилися зустрітися через півроку. Але його братів там ще не було.
Середній брат все ще був у дорозі. Він побував у багатьох країнах, але не знайшов відповідного подарунка. І ось одного разу він зустрів бродячого торговця, який вигукував:
– Підзорні труби, найкращі підзорні труби! Молодий синьйоре, чи не хочете купити підзорну трубу?
– Навіщо мені вона? – сказав принц. – Дома в мене багато підзорних труб найкращої якості.
– Готовий битися об заклад, що підзорної труби з таким секретом, як у цих, у вас немає жодної, – сказав торговець.
– А що в ній особливого?
– У таку підзорну трубу видно все, що відбувається на відстані ста миль, і навіть крізь стіни!
Зрадів принц:
– Тоді це саме для мене! Скільки ж це коштує?
– Рівно сто скудо.
– Ось сто скудо. Дай мені одну трубу.
Купив середній брат подарунок і поспішив до місця зустрічі. Там він застав старшого брата, і вони разом стали чекати молодшого.
А наймолодший увесь час шукав подарунок, але так нічого підходящого й не знайшов. У розпачі він вирушив у зворотний шлях, але тут йому зустрівся торговець фруктами, який вигукував:
– Кому саламанського винограду! Купіть саламанський виноград!
Принц ніколи не чув про саламанський виноград – на батьківщині у нього такого не було. Ось він і спитав у торговця:
– Що це за виноград у тебе?
– Саламанський виноград, це найсмачніший виноград, і володіє він чудовою силою.
– Що ж це за сила?
– Одна виноградина повертає до життя вмираючого.
– Скільки ж коштує твій виноград?
– Вам, синьйоре, я поступлюсь по сто скудо за виноградину.
У кишені принца було триста скудо, і він купив лише три ягідки, обережно завернув кожну, поклав у скриньку і вирушив туди, де його чекали брати.
Зустрілися брати й почали розпитувати один одного, хто що купив.
– Я?.. – каже старший. – Та так. Один килимок.
– А я – підзорну трубу, – каже другий.
– А я – трохи фруктів. Більше нічого, – сказав третій.
– Що зараз у нас вдома і в палаці принцеси? – сказав один із них.
Середній брат узяв підзорну трубу і ніби випадково направив її в бік рідного дому. Там усе було по-старому. Він подивився в бік сусіднього королівства, де був палац їхньої коханої, і жахнувся.
– Що ти побачив? – запитали брати.
– Знаєте, що я бачу? Біля палацу нашої принцеси багато карет, люди плачуть і рвуть на собі волосся. А в палаці лікар і священик біля ліжка когось... Це ж ліжко принцеси! Ось і вона, бліда й нерухома. Вона вмирає!
– Що ж нам робити? Адже нам залишилося більше п’ятдесяти миль!
– Не хвилюйтеся, встигнемо! – сказав старший. – Живо на мій килим!
Килим миттю примчав їх до палацу, влетів через вікно в кімнату принцеси й опустився біля її ліжка.
Молодший брат дістав із скриньки три саламанські виноградини й одну з них вклав у бліді уста принцеси. Легко ковтнула вона ягоду, як одразу ж відкрила очі. Принц, не гаючи ні секунди, дав їй другу. На обличчі принцеси з’явився рум’янець. А після третьої вона глибоко зітхнула й потягнулася. Принцеса була врятована. Потім наречена встала з ліжка й наказала служницям принести найкращу сукню.
Усі дуже раділи, і молодший брат сказав:
– Ну ось, я й переміг! Принцеса стане моєю дружиною: якби не саламанський виноград, вона б померла.
– Ні, брате, – заперечив середній, – якби не моя підзорна труба й якби я не сказав, що принцеса вмирає, виноградини були б марні. Я одружуся з принцесою.
– Вибачте, брати, – заявив старший, – ніхто не може відібрати в мене принцеси. Що ваші заслуги порівняно з моїми? Ми прилетіли сюди вчасно на моєму килимі, а не на підзорній трубі чи виноградинках.
Щоб припинити їхню сварку, королю довелося віддати руку принцеси четвертому нареченому, який з’явився до палацу без подарунка.
Інші казки
