Селянин-зіркочет
Король втратив дорогоцінний перстень. Довго він шукав, але перстень ніби в воду канув. Тоді король наказав оголосити всюди, що зіркочіт, який допоможе знайти перстень, король збагатить на все життя. Голос глашатая почув селянин на ім’я Гамбара, що означає – рак. Він не вмів ні читати, ні писати і був настільки бідний, що за душею в нього не було ні сольдо.«Чи так вже важко бути зіркочітом? – подумав він. – А що, якщо спробувати щастя?» – і пішов до короля.
Король наказав замкнути його в кімнаті, де були лише ліжко, стіл та стілець. На столі лежала товста книга з астрології, а поруч – папір, перо та чорнило. Гамбара сів за стіл і почав перегортати товсту книгу. Він не розумів у ній ні слова, але все ж узяв перо і почав робити помітки. А оскільки він не вмів писати, знаки виходили такими дивними, що слуги, які двічі на день приносили йому їжу, вирішили, що це наймудріший зіркочіт.
Треба сказати, що саме ці слуги й вкрали королівський перстень. Совість їх була нечиста. Кожного разу, коли Гамбара кидав на них суворий погляд, як справжній зіркочіт, слуги тремтіли від страху – вони думали: він усе знає!
Їхнім поклонам і слухняності не було кінця:
– Слухаюся, пане зіркочіте! Що накажете, пане зіркочіте?
Гамбара не був астрологом, але він був селянином, і хитрості його не треба було вчити. Він одразу зрозумів, що слуги знають про перстень, і вирішив влаштувати їм пастку.
Одного разу в той час, коли зазвичай приносили обід, він сховався під ліжко. Увійшов слуга – у кімнаті нікого. А з-під ліжка Гамбара голосно сказав:
– Перший!
Слуга злякався, виронив тарілку і – за двері.
Увійшов другий слуга і почув голос, який, здавалося, доносився з-під землі.
– Другий!
І цей слуга в жаху втік. Увійшов третій слуга...
– Третій!
Слуги почали радитися:
– Що робити? Усе розкрилося. Якщо зіркочіт розповість про нас королю, ми пропали. – І вирішили вони піти до астролога і в усьому зізнатися.
– Ми бідні люди, – почали вони. – Якщо ви розповісте про нас королю – ми загинемо. Ось вам гаманець із золотом, тільки не видавайте нас!
Гамбара взяв гаманець і каже:
– Добре, я нічого не скажу, але ви зробіть так, як я накажу: бачите, по двору гуляє індик? Нехай він проковтне перстень. Решту залиште мені...
Наступного дня Гамбара пішов до короля і сказав, що після довгих розрахунків йому нарешті вдалося дізнатися, де перстень.
– Де ж? – запитав король.
– Його проковтнув індик.
Індика випотрошили, і перстень знайшли. Король щедро нагородив зіркочіта і влаштував на його честь обід, на який запросив усіх графів, маркізів, баронів та грандів королівства.
Серед безлічі страв подали блюдо з раків. Треба сказати, що в цій країні раків не знали. Зараз їх бачили вперше – це був подарунок короля іншої країни.
– Ти зіркочіт, – звернувся король до селянина. – Ну, скажи, що це таке?
Про таких тварин наш бідолаха – зіркочіт навіть не чув.
– О Гамбара, Гамбара, прийшов твій кінець! – прошепотів він.
– Браво! – вигукнув король, який не знав імені селянина. – Ти вгадав, це дійсно раки. Ти найвеличніший зіркочіт у світі.
Інші казки
