Тіло без душі
Жила-була вдова з сином, якого звали Джуанін. Коли йому виповнилося тринадцять років, захотів він побродити світом, пошукати щастя.– Малий ти ще бродити світом,– сказала йому мати.– Ось коли подорослішаєш і ударом ноги звалиш сосну, що росте за нашим домом, тоді й вирушай.
З того дня кожного ранку, ледь вставши з ліжка, Джуанін біг до дерева і з усіх сил бив у стовбур обома ногами. Але дерево залишалося нерухомим, а хлопець відлітав від нього і падав на спину. Вставав Джуанін, відтрушував землю зі спини і йшов собі. Нарешті одного прекрасного ранку він зібрався з силами, ударив – дерево здригнулося, нахилилося і впало на землю, оголивши вирвані з землі корені.
Джуанін покликав матір. Подивилася вона на повалене дерево і каже:
– Тепер, сину мій, іди куди хочеш. Джуанін попрощався з матір’ю і вирушив у дорогу. Довго він ішов і нарешті дістався до одного міста. У короля в цьому місті був кінь на ім’я Ронделло. Ніхто не міг його приборкати. Кожному вдавалося проїхати лише кілька кроків: кінь усіх збивав на землю. Джуанін помітив, що він лякався своєї тіні, і запропонував об’їздити Ронделло. Біля стайні він став гладити коня, ласкаво називав його за ім’ям і раптом несподівано стрибнув у сідло та вивів Ронделло на вулицю, намагаючись їхати назустріч сонцю: Ронделло не бачив своєї тіні і йшов спокійно. Джуанін натягнув поводи, пришпорив коня і помчав галопом. Через чверть години кінь став лагідним і слухняним, як ягня, але нікому не дозволяв сідати на себе, крім Джуаніна. Король того ж дня взяв Джуаніна на службу і так полюбив його, що інші придворні почали заздрити і злитися. І стали вони думати, як би від нього позбутися.
А у короля була дочка, яку кілька років тому викрав маг Тіло-Без-Душі. З тих пір ніхто не знав, де вона і що з нею.
Ось слуги прийшли до короля і сказали, ніби Джуанін хвалився, що може звільнити його дочку. Король наказав покликати Джуаніна. На бідного Джуаніна ця звістка впала як грім серед ясного неба – він уперше чув про це. Але у короля при одній думці, що хтось може пожартувати над його нещастям, очі потемніли від гніву.
– Або ти звільниш її,– сказав він,– або я накажу відрубати тобі голову!
Бачачи, що король все одно йому не повірить, Джуанін наказав принести іржавий меч, який висів у нього на стіні, осідлав Ронделло і вирушив у дорогу. У лісі зустрівся йому лев і наказав зупинитися. Злякався Джуанін, але тікати було соромно. Він зійшов з коня і запитав, чого лев хоче.
– Джуаніне,– сказав лев,– нас четверо: я, собака, орел і мураха. Нам треба поділити вбитого осла; у тебе є меч, розрубай тушу на шматки і поділи між нами.
Джуанін відрубав голову осла і віддав її мурасі.
– Візьми,– сказав Джуанін, вона буде тобі добрим домом, а всередині ти знайдеш стільки їжі, скільки душі заманеться.
Потім він відрубав ноги осла і віддав їх собасі:
– Гризи на здоров’я.
Потім вирізав нутрощі і віддав орлу:
– Це – тобі пожива. Неси її собі на верхівку дерева.
Тушу осла Джуанін віддав леву, який був найбільшим і чекав своєї частки. Потім Джуанін стрибнув на коня і збирався вже їхати далі, як раптом почув, що його знову кличе лев. «Ех! – думає він,– мабуть, я неправильно поділив осла». Але лев сказав:
– Ти добре розсудив суперечку. І послужив нам добру службу. Ми хочемо віддячити тобі. Візьми ось цей кіготь. Надінеш його на палець і станеш найгрознішим левом на землі.
– Ось тобі мій вус,– сказала собака.– Вставиш його собі у вуса – одразу станеш найшвидшим псом на світі.
– Візьми пір’їну з мого крила,– сказав орел.– З нею ти станеш найбільшим і найсильнішим орлом, який тільки літав під хмарами.
– А я дам тобі одну з моїх лапок,– сказав мураха.– Пристав її до свого тіла, і ти станеш крихітним мурахою, якого не можна розгледіти навіть у лупу.
Джуанін подякував усім четвертим, взяв подарунки і поїхав. Тільки не знав він, чи вірити в їхню чарівну силу, чи ні. Адже над ним могли і пожартувати. Від’їхав Джуанін подалі і вирішив спробувати. Спочатку він перетворився на лева, собаку, орла і мураху, потім – на мураху, орла, лева і собаку, далі – на орла, мураху, лева і собаку і знову – на собаку, мураху, лева і орла,– так він переконався, яка чарівна сила подарунків, і, дуже задоволений, поскакав далі.
Як тільки закінчився ліс, він побачив озеро і посеред нього замок. Це був замок мага Тіло-Без-Душі. Джуанін перетворився на орла і злетів на карниз перед закритим вікном. Потім перетворився на мураху і через невелику тріщинку проповз у палац. Там він потрапив у гарну спальню, де на ліжку під балдахином спала королівна. Джуанін-мураха почав спокійно ходити по її щоці, поки вона не прокинулася. Тоді він від’єднав від свого тіла мурашину лапку, і дочка короля побачила перед собою прекрасного юнака.
– Не бійся,– прошепотів Джуанін, давши знак, щоб вона мовчала.– Я прийшов звільнити тебе! Дізнайся у мага, в чому його смерть.
Коли маг з’явився у спальні, Джуанін знову став мурахою. Королівна зустріла мага ласкавими словами, посадила біля своїх ніг і поклала його голову собі на коліна.
– Мій дорогий магу, я знаю, що твоє тіло без душі, і ти не можеш померти. Але мене лякає думка, як би хтось не дізнався, де схована твоя душа, і не вбив тебе. Ось що мене турбує.
– Тобі-то я скажу, де моя душа,– відповів маг.– Ти у мене за сімома замками, і ніколи нікому не відкриєш таємницю.
Щоб убити мене, потрібен лев, який переміг би чорного лева в моєму лісі. Якщо чорного лева вбити, з нього вискочить чорний пес, і наздогнати його зможе лише найшвидший пес у світі. З убитого чорного пса вилетить чорний орел. Не знаю, чи є на світі орел, який наважився б змагатися з ним! У чорному орлі – чорне яйце. Хто розіб’є це яйце об мій лоб – випустить з нього мою душу, і я помру. Як ти думаєш, легко це зробити? Чи будеш ти тепер турбуватися за моє життя?
Джуанін своїми маленькими мурашиними вушками чув весь розмову і через щілину виповз назад на карниз. Там він знову став орлом і полетів у ліс. У лісі він перетворився на лева і став шукати в заростях, поки не знайшов чорного лева. Чорний лев кинувся на лева Джуаніна. Джуанін був найсильнішим левом у світі і розірвав чорного лева.
У мага, який увесь цей час був у замку, запаморочилася голова.
З чорного лева вискочив чорний пес і стрімглав кинувся геть, але Джуанін перетворився на найшвидшого пса у світі і наздогнав чорного пса. Вчепилися вони один в одного зубами, покотилися по землі, і чорний пес здав дух.
У замку в цей час маг ліг у ліжко.
З пса вилетів орел, але тут Джуанін перетворився на найсильнішого орла на світі. Вони закрутили в небі, биючи один одного дзьобами і роздираючи кігтями, поки чорний орел каменем не впав на землю. Мага в замку в цей час трясла лихоманка, і він тремтів під купою ковдр. А Джуанін знову став людиною, випотрошив орла і дістав чорне яйце. Потім він вирушив до замку і віддав яйце дочці короля, на її велику радість.
– Як ти його дістав? – вигукнула вона.
– Справа не важка,– сказав Джуанін.– А тепер все залежить від тебе.
Дочка короля увійшла до кімнати мага.
– Як ти себе почуваєш?
– А-а,– зітхнув маг.– Хтось домагається моєї смерті. Горе мені!
– Я принесла тобі чашку бульйону. Випий. Маг підвівся і нахилився над чашкою.
– Почекай, я покладу в бульйон яйце. Це дуже корисно.– З цими словами королівна розбила чорне яйце об його лоб. Тут же маг Тіло-Без-Душі розстався з життям.
Джуанін привів до короля його дочку. Усі були щасливі, і король одразу віддав її Джуаніну за дружину.
Інші казки
