Борсук і чарівне віяло
Давним-давно в Японії жили демони з довгими носами. Називали їх тенґу. У тенґу були чарівні віяла: ляснеш по носі однією стороною – ніс починає рости, ляснеш іншою – ніс знову стає коротким.Одного разу три маленькі тенґу гралися в лісі з таким чарівним віялом. Ляскали один одного по носі то однією, то іншою стороною.
Побачив борсук чарівне віяло і подумав: «Ось би мені таке! Я б не витрачав час на дурниці! Я б знайшов, що з цим віялом робити!» У нас, у Японії, навіть маленькі діти знають, що борсуки – майстри витівок і вміють перетворюватися на кого завгодно. Ось борсук і вирішив обдурити тенґу. Перетворився він на маленьку дівчинку, поклав на тарілочку чотири булочки з бобовою начинкою і пішов до тенґу.
– Здравствуйте, маленькі миленькі тенґу, – сказав борсук голосом дівчинки, – я принесла вам булочки з бобовою начинкою. Спробуйте, вони дуже-дуже смачні.
Маленькі тенґу дуже любили булочки з бобовою начинкою. З’їли вони по одній і бачать – на тарілці ще одна булочка залишилася! Кому ж вона дістанеться? Сварилися-сварилися, але так нічого й не вирішили. Тоді дівчинка й каже:
– Я знаю, що треба робити. Заплющіть очі. Хто довше простоїть із заплющеними очима, той і з’їсть останню булочку.
Маленькі тенґу погодилися, заплющили очі, завмерли на місці – чекають. А борсук схопив віяло і був такий. Маленькі тенґу так і залишилися стояти із заплющеними очима.
– Ха-ха-ха! – сміявся борсук. – Спритненько я обдурив цих дурних тенґу!
Думав-думав борсук, куди ж піти з дивовижним віялом, де спробувати його чарівну силу, і вирішив відправитися до міста.
Прийшов, бачить біля храму гарну дівчину, навколо неї слуги товпляться. «Мабуть, дочка багатія», – подумав борсук. Підкрався до дівчини і тихенько ляснув її по носі віялом. Тут і виріс у красуні довгий-предовгий ніс. Перелякалася дівчина, закричала, слуги розбіглися! Шум, галас піднявся! А борсук сидить собі на камінчику, посміхається.
Скликав багатій лікарів, та не знають ті, як таку хворобу вилікувати. Усі засоби спробували, ніщо не допомагає. Тоді рознеслася по місту вістка: віддасть багатій свою дочку заміж за того, хто дочку його зцілить! І половини своїх багатств багатій тому не пожаліє!
Багато охочих знайшлося отримати в дружини красуню та ще й половину скарбів у придачу. Тільки ніхто з них не зміг вилікувати бідну дівчину.
Прийшов тоді борсук до багатія і каже:
– Веди мене до твоєї дочки. Я її миттю від недуги зцілю!
Зрадів багатій, повів борсука до дочки. Ляснув легенько борсук дівчину по носі чарівним віялом, і ніс на очах зменшився.
Заплакав батько від радості, слугам до весілля готуватися наказав. Усі в справах та клопотах, тільки борсук день-у-день нічого не робить – п’є та їсть, їсть та п’є, та на сонечку гріється. «Чим би зайнятися?» – все думає.
Дістав він чарівне віяло, ляснув себе по носі – ніс угору став рости. Дивився-дивився борсук та й заснув. А ніс усе росте! Одну хмаринку проколов, другу, третю. Аж до самого неба виріс ніс у борсука.
А на небі тим часом небесні будівельники міст будували. Бачать, із землі якийсь жердина тягнеться.
– Ось і жердина для перил, – зраділи і з усієї сили потягнули борсука за ніс.
Прокинувся борсук – нічого зрозуміти не може. Оглянувся – перелякався. Земля далеко внизу залишилася, над головою пухнасті хмари пливуть. Кричав-кричав борсук, на допомогу кликав, та ніхто не відгукнувся.
Що сталося з тим борсуком – невідомо. Тільки ніхто його з тих пір більше не бачив.
Інші казки
