Ластівки і гарбуз-горлянка
Косуке та Оцукічі жили по сусідству. Родина Косуке була жадібна та нечесна, а в родині Оцукічі всі були чесні та добрі. Косуке був дуже багатий, а Оцукічі — дуже бідний. Справа відбувалася навесні. Під дахом будинку Оцукічі ластівка звила собі гніздо і вивела трьох пташенят.І ось одного разу одне з пташенят випало з гнізда і поламало собі лапку. Це помітив Оцукічі. Він пожалів пташеня і перев’язав йому лапку. Незабаром настала осінь, і всі ластівки полетіли в теплі краї. Серед них була й ластівка з поламаною лапкою.
Коли птахи прилетіли на південь, ця ластівка розповіла цареві ластівок про те, як їй допоміг Оцукічі. Цар ластівок уважно вислухав її розповідь і сказав:
— Це дуже добрий чоловік. Коли ти наступної весни полетиш туди, треба буде чимось віддячити йому.
Знову настала весна, і ластівки повернулися в гніздо під дахом будинку Оцукічі. Одного разу, коли Оцукічі вийшов у двір, ластівка, якій він допоміг минулої весни, впустила перед ним якесь насінинка. Оцукічі підняв його і посадив у кутку саду.
Незабаром посаджене насіння дало паросток, з нього виросла лоза, на ній зацвіли білі квіти, а потім дозріли дві величезні гарлянки.
Оцукічі розрізав одну з них. Вона виявилася такою ароматною, що Оцукічі вирішив її спробувати. Смак у гарлянки теж був надзвичайно приємний, і добрий Оцукічі скликав усіх мешканців села, щоб пригостити їх.
Усі його односельці із задоволенням їли гарлянку і примовляли: «Як смачно, як смачно!» Другу гарлянку Оцукічі поклав сушити на сонці. Коли гарлянка висохла, він розламав її і побачив, що вона наповнена золотими монетами.
«Ось добре-то!» — подумав Оцукічі і став перекладати монети з гарлянки в інше місце. Але дивна річ! Скільки б він їх не перекладав, гарлянка знову наповнювалася монетами. Так Оцукічі одразу став багатієм. Сусід Косуке дізнався про це і переповнився заздрістю. Він вирушив до Оцукічі і взяв у нього одне ластівчине гніздо. Незабаром у ньому вивелося пташенят, але, скільки Косуке не чекав, жодне з них не випало з гнізда.
Тоді, палаючи від нетерпіння, Косуке кинув у гніздо камінь. Одне з пташенят із переляку злетіло, впало на землю і пошкодило собі лапку. Косуке зрадів і перев’язав її. Настала осінь, і ластівки знову полетіли в теплі краї. А Косуке подумав: «Ось добре! Прийде весна, і, напевно, ластівки мене віддячать, як Оцукічі». Коли ластівки прилетіли на південь, та, що пошкодила лапку через кинутий у гніздо камінь, розповіла про цей випадок цареві ластівок.
— Такого поганого чоловіка слід покарати, — сказав цар.
Навесні ластівки повернулися в гніздо під дахом будинку Косуке.
Одного разу Косуке вийшов у двір і побачив ластівку з пошкодженою лапкою, яка кинула перед ним якесь насінинка.
— Нарешті я отримаю винагороду!
З цими словами Косуке підняв насінинка і посадив його у кутку свого саду. Незабаром посаджене насіння дало паросток, з нього виросла лоза, на лозі зацвіли білі квіти, а потім дозріли дві величезні гарлянки.
Тоді Косуке, наслідуючи Оцукічі, розрізав одну з них і запросив на частування мешканців села. Але гарлянка виявилася такою гіркою і жорсткою, що у всіх скривилося обличчя від першого ж шматочка, і гості дуже розсердилися.
Але жадібний Косуке подумав: «Ну добре, нехай перша гарлянка була гірка і жорстка, зате якщо в другій виявляться золоті монети, все буде добре». І він поклав другу гарлянку сушити на сонці.
«Коли висохне ця гарлянка, я отримаю незліченну кількість золотих монет; мабуть, треба приготувати для них місце», — вирішив жадібний Косуке. І поки гарлянка сохла, він приготував безліч таких величезних ящиків, що їх навіть у будинок не можна було втягнути.
Незабаром гарлянка повністю висохла, і Косуке, передчуючи радість, розколов її. Але замість золотих монет з неї повалив чорний дим. Це було так несподівано, що Косуке, приголомшений, впав обличчям на землю.
Лежачи ниць, жадібний Косуке занепокоївся: «Як би через цей дим не сталося пожежі, і не згорів мій будинок і все моє майно!»
Незабаром дим розсіявся, і Косуке підвівся. Будинок був цілий. Але дивна річ! Дорогоцінності та золото, надійно заховані в будинку, зникли разом із цим дивним димом.
Так чесний і добрий Оцукічі став багатою людиною, а нечесний і жадібний Косуке перетворився на бідняка.
Інші казки
