Селянин і Тенгу

Тенґу — казкове чудовисько з довгим носом, що мешкає в горах.
Давним-давно це було. Йшов якось селянин занедбаною стежкою, і раптом йому зустрівся Тенґу. А треба сказати, що Тенґу селянин знав лише з картинок. Побачивши селянина, чудовисько закричало грімким голосом:

— Гей, ти, людино! Знай, що від мене ще ніхто не втік, не надумай і ти тікати! Я тебе зараз з’їм! Готуйся!

Селянин увесь затремтів, але зібрався з духом і відповів:
— А я дуже багато чув про вас, пане Тенґу! Значить, ви і є Тенґу? Тут таке глухе місце, що мені ніяк від вас не втекти. Я готовий, робіть зі мною, що хочете. Але чи не погодилися б ви спершу вислухати мою прохання?

— Ну, що ще в тебе за прохання? Говори швидше! — крикнув Тенґу.
І селянин сказав:
— Люди кажуть, ніби Тенґу може набувати будь-якого вигляду. І мені, перш ніж бути з’їденим вами, хотілося б переконатися, чи справді ви Тенґу.

Тенґу зареготав на всю губу.
— Це мені нічого не варто. Говори, у що ж мені перетворитися?
— Станьте великою криптомерією (Криптомерія — вічнозелене хвойне дерево; іноді досягає 45–60 м заввишки).

— Найвищою серед тих, що нас оточують, — сказав селянин.
У мить ока Тенґу перетворився на високу криптомерію, яка, здавалося, сягала до неба.

Селянин поторкав стовбур дерева і промовив:
— Звичайно ж, це Тенґу! Не встиг я й подумати, як з’явилося таке чудове дерево!

— Тепер ти переконався у моїй могутності? Досить тобі? — запитав задоволений Тенґу.

Але селянин попросив ще раз:
— Дуже мені хочеться, щоб ви стали великим каменем!
Тенґу миттєво перетворився з криптомерії на величезний, майже з гору, камінь.

Селянин знову почав на всі лади захоплюватися Тенґу, а наприкінці додав:

— Ось ви без зусиль перетворилися на дві такі грандіозні речі, які я побажав побачити.

А чи зможете ви стати чимось зовсім крихітним? Покажіть, будь ласка, ще раз вашу вправність. Перетворіться, наприклад, на маленьке бобове зернятко на моїй долоні.

— Хм, тільки й усього? — засміявся Тенґу, наморщивши свій довгий ніс.
І він одразу ж перетворився на крихітне бобове зернятко, яке опинилося на долоні селянина.

Тут селянин поклав зернятко до рота, розгриз його і проковтнув.
З того часу увійшло в звичай, як хто хвалькуватий, називати його «Тенґу».

Інші казки

• Скринька з небилицями
• Ластівки і гарбуз-горлянка
• Тесляр і демон Онироку
• Хоробрий Іссімбосі
• Дівчинка, в'юн і мавпа