Сила синівської любові
Давним-давно жив у одному селі багач. Мав він три сини. Постарів багач, от і вирішив за життя добро між синами поділити.Одного разу покликав їх батько і каже:
— Видно, скоро прийде мій час помирати. Ось і надумав я зараз же віддати вам свої багатства. Поділіть порівну мої поля, рис у коморах, шовк у скринях. Нехай ніхто з вас нужді не знає.
Потім помовчав і додав:
— Є, правда, у мене ще глечик із золотом. Не знаю, кому його віддати. Хочу, щоб дістав його той, хто мене більше любить.
— Тоді глечик із золотом належить мені за правом, — сказав старший син. — Згадай, батьку, коли ти хворів, моя дружина від тебе не відходила, травами тебе поїла. Завдяки нам ти й одужав.
— Ні, — перервав його середній брат. — Цей глечик належить мені. Ось коли батько ногу підвернув, я його на своїх плечах носив. Не легкий це тягар!
— Про що ви, брати, говорите? — обурився молодший брат. — Хіба про золото треба думати, коли наш батько нездоровий?
Минуло кілька днів. Знову покликав батько своїх синів.
— Зовсім погано мені стало, ось-ось помру, — прошепотів він. — Сказав мені лікар, що є лише один спосіб мене від смерті врятувати — треба мені пити материнське молоко.
Здивувалися брати.
— Де ж ми його візьмемо? Є, звісно, у наших дружин молоко, але вони годувати дітей. Якщо вони його тобі віддаватимуть, наші діти помруть з голоду.
Вийшли сини з батькового дому, стали радитися:
— Не можу я стати вбивцею власної дитини! — вигукнув старший.
— Батько все одно колись помре, — сказав середній.
— Не годиться батька кидати, — засоромив їх молодший. — Дітей ще можна народити, а батько у нас один.
— Ти, мабуть, зовсім з глузду з’їхав! — розсердилися старші брати. — Роби, як знаєш!
Повернувся молодший брат додому, розповів все дружині. Заплакала вона гіркими сльозами, а потім і каже:
— Ти правий, доведеться нам з тобою від дитини відмовитися, щоб батька врятувати. Багато він у житті для нас доброго зробив, тепер і наша черга настала йому добром віддячити.
Пішов молодший син до батька,
— Не журися, батьку, — каже. — Буде тобі материнське молоко. Прошу лише одного — вкажи місце, де нашу дитину поховати. Не годиться нам чекати її голодної смерті.
— Дякую тобі, сину, — заплакав батько, — що рідну дитину не пожалів заради батька. Ідіть ви з дружиною на край села, там біля поля велика сосна росте, під нею могилку й викопайте. Та тільки, дивись, поки могилку не викопаєте, дитину свою не вбивайте!
Заплакав молодший син і пішов додому. Взяли вони з дружиною кирку й лопату й до великої сосни пішли. Стали могилу копати, а самі все на дитину поглядають — грається дитина серед трави, сміється щасливо.
— Більше немає в мене сил цю муку терпіти! — закричала дружина. — Убий мене разом із дитиною!
— Почекай! — сказав чоловік. — Не йде далі моя лопата, щось тверде в землі лежить!
Подивилися вони, а це глечик із золотом. Глянь — а поруч батько стоїть — живий і неушкоджений.
— Дякую тобі, сину, за твою любов, — каже. — Не знав я, кому золото віддати. Тепер бачу — твоє воно. Прикинувся я, що смертельно хворий, щоб вас випробувати. Беріть дружину й дитину, і йдіть додому.
З тих пір жив молодший брат у багатстві й достатку.
Інші казки
- Борсук і лисиченя
- Храм білих чапель
- Онгоро, Ненгоро і Норо
- Ворона і хмари
- Полин – засіб від усіх напастей
